Читати книгу - "Дотик долі, Тіна Волф"

20
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2
Перейти на сторінку:

Одного разу, коли Максим побачив  Лізу, в момент роботи над новою картиною, підійшов до неї ззаду, ніжно обійняв і прошепотів:

— Ти така красива, коли твориш.

Ліза усміхнулася, не відриваючись від полотна, і відповіла:

— А ти такий уважний, коли любиш.

Максим відійшов на крок і, дивлячись на картину, сказав:

— Я бачу в ній тебе. Твою душу, твої мрії, твоє кохання.

Ліза обернулася до нього, її очі сяяли від щастя.

— Ти завжди бачиш мене, Максиме. Це і є справжнє кохання.

Вони провели вечір разом, розмовляючи про мистецтво, життя та їхні плани на майбутнє. Вони мріяли про власний будинок, про дітей, про спільні подорожі. Вони знали, що їхнє кохання – це фундамент, на якому вони побудують своє щасливе майбутнє.

І з кожним днем їхнє кохання ставало все глибшим і міцнішим, немов коріння старого дерева, що проростає крізь каміння, щоб дістатися до джерела життя.

Кінець

1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дотик долі, Тіна Волф», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дотик долі, Тіна Волф"