Читати книгу - "Слідчий, що з порядних , Oleg Poroshok"

Суд над лжесвідком У місті готувався судовий процес, який привернув увагу багатьох. Чоловіка, який насправді був невинним, звинувачували у важкому злочині. Його могли засудити на багато років, і єдиним доказом була неправдива заява свідка, який збрехав заради грошей.
Михайло дізнався про цю справу під час роздачі безкоштовних обідів, бо Бог покликав його і він навіть не розмірковував. Так майор і поліцейський став благодійником.
Один із постійних відвідувачів, літній чоловік, із сумом сказав:
— У нас в районі судять хлопця, якого я знаю з дитинства. Хороший, чесний, ніколи нікого не кривдив. А тепер його хочуть посадити через брехню одного негідника.
Михайло відчув щось особливе. Бог відкрив йому правду: свідок, який дав хибні показання, ще мав шанс виправитися.
Наступного вечора він знайшов цього чоловіка — лжесвідка. Той пив у дешевій забігайлівці.
— Ти брешеш, і це погубить не лише того хлопця, а й тебе, — сказав Михайло, сівши навпроти.
Чоловік здригнувся.
— Ти хто такий?
— Це неважливо. Але знай: якщо завтра на суді ти не скажеш правду, Бог не дозволить тобі спати спокійно. Ти втратиш спокій, здоров’я і найдорожче.
Чоловік нервово засміявся.
— Ти мене лякаєш?
— Я просто попереджаю. Ти ще маєш шанс.
Михайло встав і пішов.
На ранок почався суд. Лжесвідок стояв перед суддею, готовий повторити свою брехню. Але коли він відкрив рот, щоб сказати слова обвинувачення, раптом відчув, ніби щось здавило його серце. Руки затремтіли, у голові закрутилися слова, які сказав той незнайомець.
У залі запала тиша. Суддя нахмурився.
— Ви даєте свідчення чи ні?
Чоловік раптом зітхнув, глянув на невинного підсудного і сказав: 
— Ваша честь… Я збрехав. Він не винен. Мене змусили сказати неправду. Зал вибухнув вигуками. Суддя вимагав пояснень, адвокат підсудного схопився на ноги, прокурор здивовано переглядав документи.
Через пів години невинного хлопця звільнили.
Михайло стояв неподалік суду, спостерігаючи, як той виходив на волю. Він знав, що зробив ще одну добру справу.
Бог знову довів: правда завжди перемагає.
Розділ 14: Випробування вдови
У церкві головний Михайло зустрів молоду жінку з двома малолітніми дітьми. Вона стояла осторонь, притискаючи до себе сина і доньку. По її очах було видно – вона у відчаї.
Підійшовши ближче, він запитав:
— Що вас турбує?
Жінка здригнулася, ніби не очікувала, що хтось зверне на неї увагу.
— У мене більше немає дому… — прошепотіла вона.
Вона розповіла свою історію. Після смерті чоловіка сусід, скориставшисьїї незнанням законів і фінансовими її незнанням законів і фінансовими труднощами, хитрістю забрав у неї будинок. Зараз вона з дітьми залишилася на вулиці, а чиновники та поліція лише знизували плечима, радячи їй шукати житло деінде.
Михайло слухав і розумів: Бог привів його сюди не просто так.
Наступного дня він знайшов того сусіда. Це був заможний чоловік із впливовими друзями.
— Ви незаконно забрали будинок у вдови, — сказав герой, дивлячись йому у вічі.
Сусід насмішкувато посміхнувся.
— І що ти зробиш?
— Виправиш свою помилку, поки ще можеш.
Чоловік розсміявся.
— Це мій дім тепер. Закон на моєму боці.
— Закон людський, але не Божий.
Михайло не збирався відступати. Він звернувся до своїх знайомих – людей, які поважали правду. Дехто з них мав вплив у місті, інші знали, як діяти в таких справах. Він знайшов чесного адвоката, знайшов старі документи, які доводили право вдови на житло. Почав діяти.
Через кілька днів сусіда викликали до суду. Він був у глухому куті – правда виходила назовні. Врешті-решт, він сам погодився повернути будинок, щоб уникнути розголосу.
Коли вдова з дітьми повернулася додому, вона заплакала від радості.
Як мені вам віддячити?
Михайло лише усміхнувся.
— Дякуйте Богу. Це Він допоміг.
Вона опустила голову і тихо прошепотіла:
— Дякую, Боже…
А Михайло знав: він просто виконав ще одну свою місію.
Розділ 15: Виправлений шлях
Михайло продовжував допомагати тим, кого Бог вказував йому. Одного разу, під час роздачі безкоштовних обідів, він помітив чоловіка, який сидів осторонь. Він не їв, не говорив ні з ким, а лише дивився в землю, ніби перебував у глибоких роздумах.
Михайло підійшов і сів поруч.
— Що тебе турбує?
Чоловік здригнувся і глянув на нього. У його очах була втома, біль і страх.
— Я зробив у житті багато поганого, — тихо сказав він.
Михайло відчув, що Бог хоче, щоб він вислухав цю людину.
Чоловік зізнався, що був учасником злочинного угруповання. Він робив багато зла, але одного разу усвідомив, що більше не може так жити. Він спробував піти, але ті, кого він раніше вважав «своїми», тепер стали його ворогами. Вони погрожували йому, змусили тікати.
— Я не знаю, що мені робити. Я хочу почати нове життя, але вони не відпустять мене.Головний герой задумався. Це було непросте випробування. Але він знав: якщо людина щиро хоче змінитися, Бог обов’язково допоможе їй.
— Ти готовий почати все спочатку?
— Так… Але я не знаю, як.
— Я знаю.
Михайло допоміг йому переїхати в інше місто, знайти роботу. Дав йому перші гроші, але попередив:
— Це не подачка. Це шанс. Використай його правильно.
Чоловік кивнув.
Через рік вони випадково зустрілися знову. Він уже мав невеликий бізнес, жив чесно і допомагав тим, хто потребував підтримки.
— Дякую вам, — сказав він.
— Дякуй Богові. Це Він дав тобі другий шанс.
Чоловік задумався, а потім мовив:
— Ви навчили мене не просто виживати, а жити правильно. Я більше ніколи не повернуся до минулого. Він не мав надприродної сили, не володів багатствами, не командував арміями. У нього був лише дар передбачення, даний йому Богоми, не командував арміями. У нього був лише дар передбачення, даний йому Богоміями. У нього був лише дар передбачення, даний йому Богомв лише дар передбачення, даний йому Богом.
Післямова 
В кінці цієї книги хочу акцентувати увагу на тому, що ким би ми не були в житті поліцейський, слідчий, підриємець і інші, головне віра в Бога, страх Божий, милосердя.
Денис не дивлячись на всі труднощі залишається праведною людиною, минаючи всі спокуси. Інша справа Павло він визнав для себе добре жити за любу ціну і це погано закінчилось рано чи пізно. Денис викрив його і довів вправу до логічного кінця і всі винні отримали по заслузі. Ви скажете не всі не в цій книзі але в Біблії на це є відповідь: (Iсая 55:8-9) Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за ваші думки. Тому хто нарікає і намагається бути розумнішим за Бога, той дуже помиляється. 

Кінець