Читати книгу - "Пов'язані таємницею, Лана Рей"

2 Алекс Стоун

Через цього клятого маньяка, що полює на відьом, я вже забув, коли востаннє нормально спав.

Вже було давно за північ, коли я вирішив поїхати додому, але мені став на заваді мій магічний кристал зв'язку, що так невчасно ожив на робочому столі.

- Слухаю, - стомлено промовив я

- Ваша Світлосте, сталося ще одне вбивство. Жертва - відьма, - повідомив один із моїх підлеглих.

Від почутого у мене закалатало серце.

- Якого кольору у неї волосся? - Схвильовано запитав я

- Руде...

У мене перед очима все потемніло і раптово почало нудити. Цього не може бути... 

Від згадки про те, як виглядали попередні жертви маньяка, у мене в середині все стислось. Тіла були на стільки понівечені, що жертв важко було індентифікувати.

Але цього разу все було інакше. Рудоволосі відьми - велика рідкість в нашому королівстві. 

Особисто я знав лише одну...

Існувала мізерна імовірність того, що це була не Кайра і я вирішив негайно її перевірити.

Скориставшись  своєю вродженою магією, я перемістився в будинок, де вона мешкала.

- Кайра! Кайра! - голосно покликав я, сподіваючись почути її голос, але будинок відповів мені тишею.

Я чудово бачив у темряві, тому не став вмикати світло.

Ще вчора я бачив Кайру, коли ми з Лілею приїхали на заручини до храму.

Я  відразу помітив її серед натовпу зівак. Яскрава, вродлива, усміхнена і жива...

Досі пам'ятаю її вогняно - руде волосся і яскраво - червону сукню... Кайра завжди любила виділитись.

Ця відьма вражала  своїм геніальним розумом, жахливим норовом і тягою до різних авантюр.

Протягом останніх п'яти років  я таємно наглядав за нею, бо Кайра примудрялась періодично порушувати цілу купу різних законів. Якби я постійно не підчищав за цією відьмою, вона б вже давно сиділа б у в'язниці. 

Сам не знаю, чому я це робив. Можливо, через те, що я досі відчував відповідальність за неї.

Згадуючи Кайру, я пройшовся її будинком. Востаннє я був тут п'ять років назад, коли купував його.

На столі у кухні я знайшов непочату пляшку рідкісного ельфійського вина. Кайра завжди любила все найдорожче.

Прихопивши пляшку собою, я пішов далі. В розкішній спальні досі відчувався аромат її парфумів.

Сівши на ліжко, я відкоркував пляшку і випив з горла. Зараз мені було не до манер.

Хотілося швидше залити горе, приглушити біль втрати, що роздирав мене із середини.

Бідолашна Кайра... Така жахлива смерть... Чому я не зміг вберегти її?

Я чудово знав, що вона не стане дослухатись до моїх попереджень бути обережною.

Краще б я посадив цю невгамовну відьму у в'язницю і тримав би її там доти, доки ми не впіймали б того маньяка.

Звісно, що вона зненавиділа б мене за це, але принаймні була б зараз жива.

Ми з Кайрою не були ні друзями, ні коханцями. Нас пов'язувала лише спільна таємниця. 

Але чому мені так боляче зараз? 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍