Читати книгу - "Шлях крізь Хаос, Катя Губська"

Розділ 2: У дорозі крізь темряву

   Діана йшла попереду, її впевнений, але легкий крок ледь чувся на вологій землі. Високі сосни нависали над ними, створюючи враження, ніби світ став тіснішим, затискаючи їх між гіллям і землею. Листя і мох приглушували звуки, а повітря було наповнене терпким запахом хвої. Але щось у цій тиші було не так. Занадто тихо. Занадто спокійно.
   Її супутниками були двоє воїнів, які стали її союзниками після подій у Дельфах.
    Телемон був високим і міцним воїном, вихідцем із загубленого поселення біля берегів Іонійського моря. Його темне, скуйовджене волосся падало на чоло, а на обличчі завжди застигав вираз легкої усмішки, ніби він глузував із самого життя. Але його очі – холодні, як крига, – бачили більше, ніж будь-хто міг уявити. Телемон володів мечем із такою легкістю, що здавалося, ніби він народився з цією зброєю в руках. Його вчили, що сила вирішує все, але зустріч із Діаною змусила його задуматися.
— Ти не боїшся викликати гнів богів. Це або дурість, або справжня відвага. Хочу знати, що саме. — сказав він, коли вони зустрілися.
— Я не боюся богів. Я боюся лише того, що буде, якщо нічого не робити. — відповіла Діана.

    Кассандра - загадкова і непередбачувана, одна з найближчих подруг Діани. Її сила полягає в її розумі та здатності читати знаки і пророцтва, які дають їй боги. Кассандра мала темне, майже чорне волосся, яке спадало хвилями на її плечі та було часто заплетене в тонкі коси, оздоблені срібними нитками. Її очі глибокі, практично чорні, і в них можна було б розгледіти безодню таємниць, які вона не раз сама намагалася розгадати. Вона не вірила в долю, але вірила в наслідки дій. Життя навчило її, що від сильних не ховаються, а б’ються хитрістю. Вона не була воїтелькою в традиційному розумінні цього слова. Вона наділена магічними здібностями, які дають їй змогу розпізнавати невидимі потоки магії, чаклунські символи та зміни в приручених силах.
— Світ втрачає рівновагу. Якщо Арес переможе, полювати не буде на кого. Люди вбиватимуть одне одного, доки остання людина не впаде. Я не можу цього допустити.
   Так вони стали союзниками. І тепер, у цьому темному лісі, всі троє відчували, що на них чекає щось небезпечне.
— Це місце здається… надто тихим. — Телемон стиснув руків’я меча.
— Жодних слідів тварин. Жодних птахів, — додала Кассандра, пригинаючись і торкаючись м’якої землі.
    Діана зупинилася, вдихнула глибше. Вона завжди довіряла своїм відчуттям. І зараз вони кричали їй: «Небезпека». Її пальці стиснули руків’я меча, а інша рука торкнулася лука.
— Ми не одні.
    Її слова підтвердилися, коли раптовий шелест почувся позаду них. Діана встигла ухилитися в останню мить – темна стріла зі зловісним блиском вдарила у стовбур дерева, розщеплюючи кору. Вона зреагувала миттєво, витягаючи меч і стаючи в бойову стійку.
— Засідка! — вигукнув Телемон, вихоплюючи свій клинок.
Із тіні дерев з’явилися темні фігури – емпуси, демони хаосу, створені із живої тіні та чорної магії. Їхні червоні очі світилися, а довгі кігті виблискували, мов леза.
— Вони не випадкові нападники, — прошепотіла Кассандра, натягуючи тятиву. — Вони чекали саме на нас.
    Телемон розсміявся.
— Чудово! Нарешті хтось достойний противник.
    Бій почався. Емпуси атакували, їхні тіла змінювали форму, стаючи то примарними, то матеріальними. Телемон бився з темною силою – його меч розрізав ворогів, розсіюючи їх у повітрі. Кассандра стріляла без промаху, її магічні стріли летіли, мов блискавки, вражаючи емпусів прямо в очі. Діана рухалася, як вітер. Вона ухилялася, кружляла навколо ворогів, її меч і лук працювали разом. Її удари були швидкими і точними, немов самі боги вели її рукою.
— Діано, ліворуч! — крикнула Кассандра.
    Великий демон, удвічі вищий за неї, замахнувся чорним списом. Діана присіла, ухилилася і встромила свій меч йому в груди. Тінь розпалася, залишивши після себе тільки запах сірки.
    Коли останній емпус впав, ліс знову став тихим.
    Телемон важко дихав, але його очі блищали від збудження.
— Непогано. Але це було лише попередження.
    Діана прибрала меч, оглянулася на друзів.
— Ми продовжуємо шлях. Тепер Арес знає, що ми йдемо. І він не зупиниться.
    Кассандра поправила лук за плечем, поглянула на темні обрії.
— Тоді нам варто рухатися швидше. Бо якщо ми не знайдемо спис першими – хаос поглине цей світ.
   Діана кивнула. Вона знала: дороги назад більше немає. Попереду – лише битва. І вона була готова.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍