Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

1

Роан Модестович Аров був середнього віку чоловіком, доволі привабливої зовнішності. Середнього зросту, не високий і не малий. Не дуже товстий. І не надто худий. Не молодий. Але разом із тим не старий. Якраз сорок другий рік.

Пан Роан був відомим письменником і поетом. Нещодавно від встиг видати свій черговий роман. І тепер, під бурні аплодисменти колег по перу і загальне одобрення пожинав лаври, які на його думку були навіть дуже вже ним заслужені.

Роан Модестович був одружений з такою собі Юнтою Левим, строгою домашньою дамою, котра, до того ж, була керівником відділу в одній великій компанії.

Юнта була жінкою якщо не владною, то по крайній мірі, ну дуже вже вимогливою. І не лише до себе одної. Вона будучи єдиною наслідницею своїх багатих батьків, мала все, що лише могла забажати. Для неї завжди були всюди відкриті двері. В той час, як сам Роан в молодості стикався з багатьма різним труднощами.

Але не зважаючи ні на що батьки Юнти дали своє благословення на цей не цілком рівний союз, так як бачили в молодому письменникові гарну перспективу для своєї донечки. Адже, Роан у той час не лише писав і шлявся по барах. Він також працював в одній міжнародній компанії.

Батько Юнти – пан Кокрон Велим, був ще старої закалки чоловіком. Він навіть мав титул якогось там графа, який дістався йому від його батька. Але гроші йому приносили ювелірні вироби. Кокром вмів робити гроші на всьому. І тому швидко побачив, що його потенційний зять доволі перспективний малий.

Сам же Роан до цього часу не ніяк не міг зрозуміти чому він одружився з Юнтою. Їхній шлюб явно не через велике кохання. Але попри те, цей шлюб також не був і таким дуже формальним і нещасливим. Вони жили. Просто жили. Ні, Роан все-таки любив свою дружину. Якось по-своєму. Але любив.

Хто би що там не говорив, а любов буває злою. Так, він іноді впадав у відчай. Але опісля того швидко піднімався і все йшло далі звичним собі руслом. Адже, у них з Юнтою не так вже все й погано. Живуть, як і всі решта. Нічим не гірше. Все мають. А головне, що обоє змогли знайти себе в цьому житті. Ну і чого ще треба?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍