Читати книгу - "Батько подруги. Заборонений зв'язок., Ярл Конг"

Розділ 1

Рой

***

- Навроцький! Який приклад ти подаєш нашій доньці?

Якщо Навроцький, по моєму прізвищу, то зараз понесеться промивка мозку.

- Який же, Ганно? - Окей, маю пару хвилин, щоб відірватися від документів, Аннеса прекрасно з цим впорається. 

- Яка я тобі Ганна? - Обурений виск лунає по ту сторону телефону, і такий гучний та деренчливий, що доводиться відтягнути мобільний від вуха. У мене на меті думками перемикнутися на щось інше, а не передислокуватися з кабінету робочого в кабінет лікарняний, з проханням до ескулапів вилікувати моє оглухле вухо.

- Вибач, і дійсно яка Ганна. Перепрошую, Ганно Микитівно, - я вже прекрасно знаю, з якою метою дзвонить колишня дружина. Тож вже якщо я взяв слухавку, то мають залишитися двоє задоволеними? Як після якісного сексу? Якого в нас з нею не було, тож хоч тут вона має мене порадувати?

- Я Аннеса, Аннеса, ти зрозумів мене, придурок?

- Гаразд, я відмикаюся, - а сам шкірюся, бо уявляю розпашіле обличчя Ганночки, те, як вона ледве не підстрибує до стелі від гніву.

- Стій, стій, стій, зачекай, - насправді, завершувати виклик я не збирався, та їй звідки про це знати? - Вибач, погарячкувала, вибач.

- Я на дозвіллі подумаю вибачати чи ні, ти заради цього набирала? Щоб мене придурком обізвати?

- Рой, я ж в курсі, що у тебе немає постійної партнерки, у мене також немає відносин, тож давай...

- Потім, - нічого нового, зачекає, а от донечка, яка шалено ввірвалася в кабінет, так, що бідна стіна зазнала непоправних змін, явно не буде.

- Тато! - А я що казав? З порогу з якимись претензіями. Цікаво, що на цей раз?

- Слухаю тебе, доню, - в моєму офісі наразі ремонт, котрий затягнувся, тож доводиться працювати з дому. Ось один з головних мінусів - попри те, що я люблю свою малу, але такі її заскоки напружують. Її й особливо її подруг, які вриваються в мій кабінет та заявляють, що помилилися дверима, шукали вбиральню, але як можна постійно помилятися? З разу в раз? Щось мені здається, що навіть якщо я почеплю на дверну ручку табличку з надписом "не вбиральня", ці дівчата все одно продовжать нахабно сюди вламуватися.

- Ти ж знаєш, що я тебе дуже, дуже, ну, дуже люблю? - І оченята такі ангельські будує, що ось-ось крильцята зі спини виростуть в цього фейкового ангелочка.

- Скільки? - Дістаю гаманець, і вже знаю, про що зайде мова. Нова косметика, сукня, чи ще якась чортівня в гардероб. Цим Оля вдалася у свою маму. А я не можу відмовити своїй доньці в цих забаганках. З нею м'якотілий. Так. Визнаю. Та з ким як не з єдиною дитиною, та ще й донькою таким бути? - Тільки давай з розумом. Ми тобі недавно придбали новий телефон.

- Таточко, та які гроші, ти про що? - Невинно ляскає війками, та я ще більше напружуюся від цього, не знаючи, що очікувати, - у мене ж скоро день народження...

- І?

- Ну, це ж особливий день, в цей день мають здійснюватися бажання та...

- До суті, мені потрібно працювати, - ні, я, звичайно, багато що їй дозволяю, та не настільки, щоб вити з мене мотузки.

- Ти не проти, якщо я влаштую вечірку у нас вдома?

- Проти, ще якісь питання будуть? Якщо ні, то...

- Ну, таточко, ну, чому відразу ні? - Як же грає, як же тягне акторочку. Їй би долею бабусі піти, а не в землі копатися. Хоча, я то знаю, з якої причини мала поступила на археолога. І цього "видатного" археолога знаю в лице. - Ти подумай, не поспішай, просто я б дуже, дуже хотіла покликати друзів, поспілкуватися, трішки потанцювати.

- Тимошка теж буде? - Наш археолог. Якому я руки повідриваю, не буде чим порпатися у земельці, якщо не дай Боже щось зробить моїй доньці.

- Тато, він не Тимошка, а Тимофій і...

- Тимошка ж знає про всі наслідки, котрі на нього очікують, якщо він зробить помилку при спілкуванні з тобою? - Якось не кортить в тридцять сім ставати дідусем. Якось поки що я в ролі батька перекочуюся.

- Знає, то що? Ти подумаєш?

- Ага, подумаю.

- Ти найкращий! - Донька підлітає до мене, чмокає в щоку і так же швидко вилітає з кабінету. Поки я не передумав. Вона ж то вже у своїй голівці вирішила, що я згодився влаштувати тут дебош.

Яка вечірка? В якому домі? Мало того, що я залишився на невизначений час без офісу, так ще й будинку позбутися одним махом? 

- Ну, - на превеликий жаль для Аннеси, мене відвернули думками від документів. Її донька з цим чудова впоралася, тож в колишньої всього тридцять секунд, після натискаю на відбій.

- Що там мала?

- А тобі то що? - Навіщо ці прелюдії? Нащо вдавати зацікавленість?

- Навроцький, взагалі то це і моя дитина також, тому...

- Вирішила влаштувати в моєму будинку вечірку в честь свого дня народження, щось ще? - Роблю акцент на "моєму", щоб нагадати Ганні в яких ми відносинах знаходимося. Підказка - в ніяких.

- Дай вгадаю - ти відмовив?

Ще ні, але планую. Натомість відповідаю інше, щоб не дати колишній насолодитися тим, що вона має рацію.

- То кажеш, що у тебе немає постійних відносин? Хочеш ще раз спробувати зі мною?

- Так, так, хочу і...

- Скажу чесно, я не вірю в те, що в нас може щось вийти.

- Один разочок, будь ласка, ти не пошкодуєш.

- Ну, якщо тільки один, і після цього ти від мене відстанеш, якщо нічого не вийде, - по ту сторону впевнений, що є персонаж, який енергійно киває гривою і задоволено виляє хвостиком, - але при одній умові. Є один гештальт, котрий я не закрив за час свого парубоцького життя, і не збираюся вступати у відносини, поки його не закрию.

- Я готова.

Мене має лякати така одержимість, як мінімум насторожувати, але...

- Хочу втрьох. Ти, я, і ще одна дівчина...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍