Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 2"

■ отримати зброю та боєприпаси;

­­­­   ­­­­ ■ знизити боєздатність цих формацій;

­­­­   ­­­­ ■ бути поінформованими про їх заходи і розповідати про них, руйнуючи їхні плани;

­­­­   ­­­­ ■ за сприятливої нагоди вдарити супротивникові в спину.

Збройний спротив під час арешту чи вивезення

■ У всіх операціях супротивник дуже сильно розраховує на паралізуючу дію шокового стану. Від початку він переконаний, що ти — немов той безпорадний, загіпнотизований страхом «заєць». І нічого не справляє на супротивника більшого враження, ніж рішучий, збройний опір.

■ Під час арешту або вивезення чинити збройний опір одній людині важче.

■ Під час масових арештів або вивезення великих груп чинити збройний опір простіше.

■ Під час масштабних операцій малоймовірно, що в твоє помешкання прийде більше, ніж двоє ворожих функціонерів з метою вивести тебе чи твою родину за двері. ТІ, ЩО прийдуть, навряд чи очікуватимуть збройного спротиву. Якщо твої дії будуть швидкими і рішучими, то ти маєш добрі шанси застрелити обох. А якщо пощастить, то тобі навіть вдасться в загальному замішанні втекти.

■ У безнадійних випадках дій за принципом: «Зі собою завжди можна прихопити ще одну особу!».

Підривна діяльність

Загальні зауваги:

■ Цивільний рух опору та формації малої війни під час диверсійних акцій діють за принципом взаємодоповнення.

■ Цивільний рух опору вирішує «ювелірні», технічно складніші диверсійно-саботажні завдання. А формації малої війни беруть на себе безпосередні диверсійні напади.

■ При диверсії йдеться про те, щоби наблизитися до основного ядра об'єкта.

■ Підійти до об'єкта можна так:

Метод 1: підкрадання, безшумне усунення вартових, вламування.

Метод 2: інфільтрація, тобто виконання відповідної роботи легально.

■ Цивільний рух опору застосовує обидва методи. Формації малої війни керуються практично лише 1-м методом.

■ При можливості добре застосовувати 2-й метод. Він більш вишуканий та надійніший.

■ Диверсантів залучають через:

­­­­   ­­­­ а) переконування працівників відповідного підприємства (політичний вплив, переманювання, підкуп, тиск);

­­­­   ­­­­ б) проникнення замаскованих членів руху опору в штат працівників.

■ Що примітивнішим та невибагливішим є процес роботи чи технічне обладнання, то менше шкоди завдасть диверсія.

■ Що складнішим технічно і хитромудрішим є процес роботи чи технічне обладнання, то більш чутливими є вони до диверсій.

■ Спека, холод, одноманітність, шум і втома знижують увагу охоронних органів і колег по роботі, полегшуючи виконання диверсійної операції. Таку ж послугу здійснюють і зовнішні події, які притягають до себе загальну увагу, як-от нещасний випадок на виробництві, виникнення пожежі тощо.

■ Необхідно дочекатися на сприятливі для диверсії умови або ж створити їх штучно.

■ Диверсійні операції потрібно готувати ґрунтовно. Для цього необхідний тривалий час. Ніколи не варто працювати під тиском цейтноту!

Підривна діяльність у промисловості:

Диверсії на лінії електропередач:

■ Див. с. 122 частини 1.

Диверсії в мережі шляхів сполучення та комунікацій:

■ Див. сс. 85 і 119 частини 1.

Диверсії на складах, майстернях, гаражах та аеродромах:

■ Див. сс. 105 і 148 частини 1.

Особливі можливості підривної діяльності:

■ Спричинення авіа- і радіаційної тривог, тривоги підтоплення тощо. Фальшива тривога заганяє всіх в укриття та на якийсь час повністю зупиняє громадське життя.

■ Використання хаосу після авіаударів та бомбардувань. У загальній метушні (пожежа, дим, руйнації, шок) під приводом надання допомоги можна пошкодити важливі машини та прилади. Це також добра нагода для нападів та замахів (як-от нальоти на пошкоджені будівлі в'язниць з метою звільнення політичних в'язнів, напади на ворожих функціонерів тощо).

Замахи

Загальні зауваги:

■ Замахи спрямовуються проти швейцарських зрадників або ж представників окупаційної влади.

■ Наслідком замаху є репресії, грошові штрафи, розстріли заручників, депортації.

■ Усі злигодні, пов'язані з замахом, має виправдовувати успішність виконання. Необхідно добре зважити, чи справді життя супротивника вартує ціни розстріляних заручників, вивезених громадян і спалених будівель.

■ У разі замаху розрізняють:

­­­­   ­­­­ а) напади на функціонерів нижчого та середнього рангів (як-от місцеві коменданти, обласні комісари тощо)[27];

­­­­   ­­­­ б) напади на вищі та найвищі чини, тобто на справді знаних осіб ворожого режиму[28].

У кожному виді замаху йтиметься про різні тактичні/технічні дії.

■ Напади слід ретельно продумувати й готувати. Не здаватися на ласку долі. Ніколи не працювати під тиском часу. Невдалий напад загострює недовіру й обережність супротивника. Опісля ти ще довго або й взагалі не матимеш нагоди наблизитися до особи, яка тобі була потрібна.

* * *

■ Виконавців замаху призначає поліційна секція цивільного руху опору.

■ Секція допомоги втікачам цивільного руху опору надає тимчасові притулки та організовує переміщення виконавця замаху після успішного нападу до котрогось із загонів малої війни.

■ До підготовки залучають кілька груп.

■ Саму операцію проводить одна група.

■ Конспірація є вирішальним чинником. У план дій посвячувати якомога менше людей. Особи, які здійснюють допоміжну службу (роздобувають зброю, організовують конспіративні квартири тощо), не повинні знати про саму операцію. Вони всього лиш отримують свою частину доручення. А на кого і для якої конкретної операції вони працюють, того їм знати взагалі не треба. Тоді навіть і під час катуваннях вони не зможуть нічого сказати.

Приготування:

■ Вивчи звички жертви:

­­­­   ­­­­ а) звичний шлях до місця праці, маршрут автомобіля, вхід і вихід з урядової будівлі та інше;

­­­­   ­­­­ б) маршрути прогулянки, час перепочинку в парку тощо;

­­­­   ­­­­ в) відвідини зборів, концертів, театру, кінотеатрів та інше;

­­­­   ­­­­ г) організацію охорони в службовий та вільний від роботи час.

■ Дуже бажаним є проникнення зв'язкового в безпосереднє оточення жертви: тоді можна скласти уявлення про плановані поїздки, виїзди, інспекції тощо.

* * *

■ Підготувати кілька конспіративних квартир, у яких виконавці замаху змогли б сховатися після нападу. Віддаль між місцем нападу і найближчим укриттям — 1-2 км. Обґрунтування: не надто близько, оскільки прилеглу до місця нападу територію відразу ж блокують і особливо ретельно обшуковують. Водночас і не надто далеко, щоби швидко можна було сховатися. Це особливо стосується тих випадків, коли виконувача замаху поранено.

■ У таких схованках має лежати готовий, відповідний за розміром запасний одяг.

■ Бути в контакті з лікарем, який, якщо є потреба, обробить поранення.

* * *

■ Створити сприятливі умови для нападу:

­­­­   ­­­­ а) незначні віддалі для пострілів з пістолетів і