Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 2"

151
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 34
Перейти на сторінку:
пістолет-кулеметів;

­­­­   ­­­­ б) незначні дистанції для ручної гранати та вибухівки;

­­­­   ­­­­ в) прицільні станки для зброї з оптичним прицілом;

­­­­   ­­­­ г) захист від прямого сонця під час прицілювання.

■ Нападати там, де автомобіль з жертвою змушений буде рухатися повільніше або й пригальмувати (крутий та вузький поворот, ремонтні роботи тощо).

Якщо буде потрібно, то такі сприятливі умови створити штучно, наприклад спричинивши дорожньо-транспортну пригоду тощо.

■ Якщо замах із якихось причин зривається, то на місці подій часто залишаються предмети. Усі використані предмети чи елементи одягу (автомобілі, велосипеди, портфелі, плащі, капелюхи тощо) мають мати такий вигляд, аби супротивник не зміг на їхній підставі зробити якихось висновків про виконавців замаху чи їхніх помічників: видалити імена, номери, назви фірм, ініціали тощо.

Зброя та її застосування:

■ Засадничо розрізняють дві можливості:

а) прямий метод[29];

б) непрямий метод[30].

■ Використовуючи прямий метод, застосовують таку зброю: ручні гранати, пістолети, пістолет-кулемети.

■ Використовуючи непрямий метод, застосовують вибухові пастки або ж потужні заряди із запалом сповільненої дії.

■ Використовуючи прямий метод, завжди необхідно застосовувати два види зброї, як-от пістолет-кулемети, ручні гранати тощо, адже одна-єдина зброя може відмовити у найвирішальнішу мить.

Прямий метод:

■ Виконавці замаху наближаються до жертви впритул.

■ Прямий метод дуже дієвий і водночас небезпечний. Тут завжди виникає ситуація ближнього бою з усіма його можливостями та ризиками.

■ Виконавці замаху повинні наблизитися до жертви дуже близько (менш ніж на 30 метрів). Якщо у вирішальну мить зброя спрацьовує, то успіх гарантовано. Однак під час пострілу їм доводиться бути на виду в усіх, а тому після замаху зменшуються шанси на успішну втечу.

■ Надійними засобами є пістолет-кулемети та ручні гранати.

■ Пістолети — менш надійні. У схвильованому стані можна легко схибити. І поранення буде незначним.

■ З пістолет-кулемета, навпаки, навіть у збудженому стані, влучність потрапляння гарантована. В усякому разі ефективність цієї зброї значніша.

■ Ручні гранати: не застосовувати наступальних РГ. Застосовувати тільки оборонні РГ (рублений корпус!!!). Через значну кількість уламків потужність такої зброї є чималою і вже немає потреби цілитися з точністю до метра. Це — важливий момент, адже хвилювання та страх негативно впливають на точність кидка.

Якщо оборонної РГ немає, то варто застосовувати саморобні вибухові заряди з великою уламковою дією. Зразок такого пристрою див. на с. 73[31].

■ Приховане носіння зброї (скажімо, у портфелях, під плащем тощо) може легко призвести до механічних пошкоджень. Тож під час запаковування зброї — «маскування» — обов'язково враховувати цей фактор.

■ Якщо напад здійснюють усередині будівлі, рекомендовано подбати про маскування звуку пострілу. Для цього є такі можливості:

­­­­   ­­­­ а) використати глушник на зброї;

­­­­   ­­­­ б) зривати перед будинком відбійним молотком тротуар, запустити холостий хід мотоцикла на повну потужність: шум машин перекриє звук пострілів, тож виконавці замаху отримають кілька безцінних секунд для відступу.

* * *

■ Застосування звичайних гвинтівок та зброї з оптичним прицілом стоїть між «прямим» і «непрямим» методами.

■ Сила поранення при пострілі з гвинтівки достатньо велика з будь-якої можливої віддалі.

■ Зі звичайної гвинтівки з достатньою певністю можна поцілити у велику нерухому ціль (як-от людину, що стоїть) з віддалі до 400 метрів. Влучити в невелику, непорушну ціль (людина, що сидить, людина, що визирає з вікна) можна з віддалі до 300 метрів. До і після пострілу зброю слід тримати опущеною додолу.

■ Чудовим засобом є гвинтівки з оптичним прицілом. Вони нерідко дають змогу «обійти» стеження зі значної віддалі!

■ З гвинтівки з оптичним прицілом можна з достатньою впевненістю влучити в невелику, погано видиму, непорушну ціль (людина, що сидить, людина, що визирає з вікна) з віддалі до 600 метрів.

Непрямий метод:

■ Виконавці замаху не бачать своєї жертви.

■ При непрямому методі криється менше небезпеки для виконавця замаху, однак і ефективність цього методу є меншою.

■ Непрямий метод потребує більших технічних знань і, відповідно, навчених кадрів. Окрім того, необхідний для цього матеріал важче роздобути.

■ Можливості:

­­­­   ­­­­ а) вибухову пастку, як-от міну із натискним, натяжним чи виштовхувальним запалами[32], приховано встановлюють у житловому або ж службовому приміщеннях, де перебуває жертва; жертва сама спричинює детонацію, сівши на стілець, відчинивши двері шафи, лігши на ліжко тощо; дія в цьому разі «прицільна»; вибухівки використовується мало (200, максимум 500 гр.);

­­­­   ­­­­ б) вибуховий заряд потужної дії з годинниковим детонатором приховано встановлюють у житловому або ж службовому приміщеннях, де перебуває жертва: через визначений час заряд детонується автоматично; дія є «неприцільною»; тому знадобиться багато вибухівки (не менше за 1 кг, а зазвичай — значно більше!).

■ У добротно збудованих приміщеннях (мурованих або бетонних конструкціях) дія вибуху буде значно потужнішою. Тому можна закладати й невеликий заряд.

■ У не надто міцних приміщеннях (бараках із дерев'яними чи пластиковими стінами) дія вибуху буде меншою. Тому потрібно закладати більший заряд.

■ Позачинювані двері, вікна й віконниці діють стримуюче і посилюють вибух.

* * *

■ У непрямому методі криється певна застиглість. Він негнучкий. Якщо запустити цей метод у хід, то події відбуватимуться далі механічно. Внести якусь зміну вже неможливо. Приховані заряди — «сліпі». Вони просто вибухають. І немає значення, хто саме спричинить вибух: ординарець чи генерал! Та ж сама заувага стосується і запалу уповільненої дії. Годинниковий механізм завершує свій хід, незважаючи на те, чи жертва саме вдома, чи вже давно з будинку вийшла.

■ Закладання вибухових зарядів із запалами уповільненої дії можливе лише тоді, коли гарантовано підтримку з боку охоронців або допоміжного персоналу. Це можливо лише у разі скоєння замахів на функціонерів нижчого та середнього ешелонів. Високопосадовців та осіб найвищого ранґу здебільшого охороняють настільки добре, що інфільтрація в їхнє оточення практично неможлива.

Правила поведінки після вчиненого замаху:

■ Окупаційна влада заблокує всі основні шляхи та виставить охорону на всіх бічних. Тому не слід покидати місто відразу ж після замаху, а спочатку «залягти на дно» і перечекати, поки вляжеться найбільший рух.

■ Зайти в приміщення, визначене як конспіративна квартира.

■ Змінити одяг. А старий одяг спалити. Мотиви:

­­­­   ­­­­ а) потрібно виходити з засадничого припущення, що супротивник роздивився одяг і описав його в оголошенні про розшук;

­­­­   ­­­­ б) на старому одязі можуть бути краплі крові чи бруд, одяг може бути порваний.

■ Ніколи не залишатися довше, ніж на одну ніч

1 ... 20 21 22 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тотальний опір. Частина 2», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тотальний опір. Частина 2"