Читати книгу - "Книга про причини"

він у цей спосіб помножується, але через те, що наближається до єдиного, стає єдиним і не ділиться. І ум таки не приймає поділу, бо він — перше творіння, сотворене першою причиною; а єдність — достойніша за поділ.

71. Отож підтверджено, що ум — це субстанція, що ні не має величини, ні не є тілом, ні не рухається в будь-який спосіб тілесного руху, а тому постає понад часом і разом із вічністю, як ми й показали.

VIII

72. Усякий ум знає те, що понад ним, і те, що попід ним; однак те, що попід ним, знає тому, що він — його причина; а те, що понад ним, знає тому, що одержує від нього блага.

73. Et intelligentia quidem est substantia intellectibilis; ergo secundum modum suae substantiae scit res quas acquirit desuper et res quibus est causa.

74. Ergo ipsa discernit quod est supra eam et quod est sub ea, et scit quod illud quod est supra se est causa ei et quod est sub ea est causatum ab ea; et cognoscit causam suam et causatum suum per modum qui est causa eius, scilicet per modum suae substantiae.

75. Et similiter omnis sciens non scit rem meliorem et rem inferiorem et deteriorem nisi secundum modum suae substantiae et sui esse, non secundum modum secundum quem res sunt.

76. Et si hoc ita est, tunc procul dubio bonitates quae descendunt super intelligentiam a causa prima, sunt in ea intellectibiles et similiter res corporeae sensibiles sunt in intelligentia intellectibiles.

77. Quod est quoniam res quae sunt in intelligentia non sunt impressiones ipsae, immo sunt causae impressionum. Et significatio illius est quod intelligentia ipsa est causa rerum quae sunt sub ea per hoc quod est intelligentia. Si ergo intelligentia est causa rerum per hoc quod est intelligentia, tunc procul dubio causae rerum in intelligentia sunt intellectibiles etiam.

78. Iam ergo manifestum est quod res supra intelligentiam et sub ea sunt per virtutem intellectibilem et similiter res corporeae cum intelligentia sunt intellectibiles, et res intellectibiles in intelligentia sunt intellectibiles, quoniam ipsa est causa causae esse earum; et quoniam ipsa non apprehendit nisi per modum suae substantiae et ipsa, quia est intelligentia, apprehendit res apprehensione intellectibili, sive intellectibiles sint res sive corporeae.

73. І ум — таки умоглядна субстанція, а отже, згідно зі способом своєї субстанції, знає речі, котрі одержує згори, і речі, яких він є причиною.

74. Отож він упізнає те, що понад ним, і те, що попід ним, і знає: те, що понад ним, — його причина; а те, що попід ним, — спричинене ним. І пізнає свою причину і своє спричинене згідно зі способом, у який він і є причиною цього, — тобто згідно зі способом своєї субстанції.

75. Подібно ж і кожен обізнаний знає річ кращу і річ нижчу та гіршу не інакше, як згідно зі способом власної субстанції і власного буття, — а не згідно з тим способом, у який існують речі.

76. А коли так, то, без сумніву, і блага, що сходять на ум від першої причини, є в ньому умоглядними; подібно ж, і тілесні, чуттєві речі в умі є умоглядними.

77. А це тому, що речі, котрі є в умі, не є його відбитками, а навпаки, причинами відбитків. Засвідченням цього є те, що ум — причина речей, котрі попід ним, оскільки він — ум. Отже, якщо ум є причиною речей, оскільки він — ум, то, без сумніву, і причини речей в умі — також умоглядні.

78. Отож тепер очевидно, що речі, котрі понад умом і попід ним, є завдяки силі ума; і, подібно ж, тілесні речі з умом є умоглядними і умоглядні речі в умі є умоглядними, оскільки він — причина причини їхнього буття. А оскільки він осягає лише в спосіб своєї субстанції, то, будучи умом, осягає речі — чи то умоглядні, чи то тілесні — умоглядним осягненням.

IX

79. Omnis intelligentiae fixio et essentia est per bonitatem puram quae est causa prima.

80. Et virtus [quidem] intelligentiae est vehementioris unitatis quam res secundae quae sunt post eam quoniam ipsae non accipiunt cognitionem eius. Et non est facta ita nisi quia causa est ei quod est sub ea.

81. Et significatio eius est illud cuius rememoramur: intelligentia est regens omnes res quae sunt sub ea per virtutem divinam quae est in ea et per eam retinet res, quoniam per eam est causa rerum; et ipsa retinet omnes res quae sunt sub ea et comprehendit eas.

82. Quod est quoniam omne quod est primum rebus et causa eis, est retinens illas res et regens eas et non evadit ab eo ex ipsis aliquid propter virtutem suam altam. Ergo intelligentia est princeps rerum quae sunt sub ea et retinens eas et regens eas, sicut natura regit res quae sunt sub ea per virtutem intelligentiae. Et similiter intelligentia regit naturam per virtutem divinam.

83. Et intelligentia quidem non facta est retinens res quae sunt post eam et regens eas et suspendens virtutem suam super eas, nisi quoniam ipsae non sunt virtus substantialis ei, [immo] ipsa est virtus virtutum substantialium quoniam est causa eis.

84. Et intelligentia quidem comprehendit generata et naturam et horizontem naturae scilicet animam, nam ipsa est supra naturam.

85. Quod est quia natura continet generationem et anima continet naturam et intelligentia continet animam.

86. Ergo intelligentia continet omnes res; et non est facta intelligentia ita nisi propter causam primam quae supereminet omnibus rebus, quoniam est causa intelligentiae et animae et naturae