Читати книгу - "Антипедагогічна поема"

class="book">— Ви що, вивчаєте мене? Яку начинку я візьму, така моя суть?

— А ви вмієте думки читати?

— Ні, я просто математик. У мене з логікою все в порядку. Так що означають шкварки?

— Характер.

— Тобто?

— Той, хто їсть шкварки зранку, має характер.

— А ви?.. Дозвольте, я сама, — і вона зміряла його поглядом. — Ви їсте млинці з медом. Так? Без масла і сметани.

Гірой підняв здивовано брови:

— Припустімо, і що?

— Це означає, що ви — людина, яка дотримується здорового способу життя і… Бере від життя все, що треба, однак при цьому не зловживає. Ну як, вгадала?

— Десь дуже близько… Ви що, психолог?

— Доморощений. А ви?

— А я проходив спеціальний психологічний вишкіл… Розкажіть мені про своє приватне життя! — звернувся він до неї з несподіваним проханням.

— Власне, розповідати нема про що. У мене негативний досвід спілкування з чоловіками. Думаю, у вас також, тільки з жінками, так? Інакше ви були б давно одружені.

— В принципі так і є.

Запала мовчанка.

Аврора з Гіроєм поглинали млинці.

— До речі, ви сьогодні виспались? — аби якось заповнити паузу, поцікавилась Аврора.

— Виспався. Здається, у мене виникла залежність від вашого дивана, — всміхнувся Юстас.

— Це добре, — автоматично сказала Аврора.

— Чому добре? — здивувався він.

Аврора задумалася. Взагалі, вона нічого не мала на увазі, просто ляпнула, аби що сказати. А тепер треба викручуватись.

— Ну-у, — потягла вона час. — Може, на п’яту ніч ви захочете отримати оргазм, від чого я не відмовлюсь. Адже, наскільки я зрозуміла, ми обоє самотні, а природа просить свого…

«Да-а-а… Жарт вийшов двозначний…». Аврора не знала, як прореагує Гірой. Він міг це сприйняти як «гніздувальні» наміри, а міг…

Вона спокійно подивилася йому в очі.

Він підійшов до неї і пригорнув до себе.

Аврора, відповідно до своєї жіночої фізіології, не мала наміру кохатися зранку, коли вся її природа ще солодко спала, а шлунок був переповнений млинцями і шкварками.

Однак, судячи з того, що відбувалося в місці нижче пояса Гіроя (Аврора відчула це животом), він був налаштований дуже рішуче.

Аврора подумки закричала: «Ну, чому мені так не щастить! Чому він захотів ЦЕ зробити вранці, коли нормальні жінки цього не хочуть!».

Вона почала делікатно випручуватися з його обіймів. Однак Гірой затис її металевими лещатами.

«А це що таке? — подумала Аврора. — Вобщє-то я свободная женщина і живу в свободной странє!» — і спробувала вже рішучіше позбутися його.

Але Гірой не даремно щоранку робив виснажливу зарядку. Він здер з Аврори халат, підхопив її на руки, заніс у спальню, як пушинку кинув на ліжко, наліг на неї своїм залізним тілом і, однією рукою утримуючи її руки в неї над головою, другою розірвав на ній стрінги.

«Ну й наглєц!» — обурилась Аврора і спробувала зігнути ногу, щоб коліном втрапити йому в зуби. Це була її фатальна помилка. Бо він упіймав коліно і в такий спосіб розвів їй ноги.

«Ще нє всьо потєряно, адже він у штанях! Третьої руки в нього нема!» — подумала вона і почала вивертатися.

Тоді він навалився на неї всією вагою, надавивши на якусь важливу точку її життєдіяльності, від чого вона не могла ні дихнути, ні поворухнутися, а ні пікнути, неначе під танком…

Тим часом Гірой, контролюючи тілом її тіло, а лівою рукою — її руки, почав правою розстібати штани.

«Блін! Та цей танк мене зараз зґвалтує! — подумала вона. — Ще цього не вистачало! У моєму домі і в моєму ліжку!»

Вона, скориставшись тим, що в танкіста заїв зіпер на штанях, зусиллям волі смикнулася і вирвалася з-під гусениць танка, щоб вистрибнути з ліжка, тобто з поля бою, однак в останню хвилину танкіст схопив її за ногу і вона, втративши рівновагу, зарила пикою в підлогу, залишивши ноги й сідниці на ліжку. Поки вона відходила від шоку і з’ясовувала, чи не поламала носа, Гірой підтягнув її за обидві ноги, розсунув їх, і не встигла вона скрикнути «Мамо!», як він миттєво запхав дуло свого танка в її неприкриту амбразуру.

Аврорі було так боляче, що в неї аж потемніло в очах.

Він її просто безжально ґвалтував, а в неї не було сил опиратися. Єдине, що вона могла робити, це дивитися згори вниз на килимок, перевернутий під час борюкання, і читати напис на етикетці: «Прикроватный коврик, ГОСТ 425, 1978 г., город Кизил».

Від досади й болю вона пустила сльозу.

Танк-ґвалтівник відчув, що йому трохи незручно здійснювати бойову операцію, ще раз підтягнув безвольне Аврорине тіло — тепер уже повністю — на ліжко і розвернув до себе обличчям, вийнявши з добряче пошарпаної амбразури своє потужне дуло.

«Ну, не й*& твою мать! — подумала вона і відчула, як велика гаряча сльоза скотилася по її червоній щоці. — Як у кіні!»

Гірой втупився в неї. В його очах бовтався коктейль із