Читати книгу - "Антипедагогічна поема"

переляку і глибокого почуття провини, збитий, як у міксері, з великою дозою ніжності. Аврора від того коктейлю прибалділа, хоча зовсім не мала наміру цього робити. Він поцілував її в очі, висушив губами її сльози, а далі почав цілувати в шию, в груди, в губи… Поцілунки на Аврору не діяли, бо їй боліло в районі понівеченої амбразури.

Він цілував її, але не так несамовито, як трахав, і при цьому ніжно шепотів їй на вухо: «Пробач, пробач, моя мала татарська кочівнице!».

Тільки-но вона розтулила рота, щоб сказати: «Добре, пробачила. Тільки давай, швидше закругляйся! І щоб без телячих ніжностей!» — як відчула, що з нею починає щось відбуватися. Вона зрозуміла, що його поцілунки її заспокоюють, а далі (це вже шкандал!) вони ще й почали її збуджувати. І коли він доторкнувся губами до її губів, вона відповіла йому поцілунком. Він затримав її поцілунок і легенько лизнув її губи, неначе морська хвиля облизує мокрий пісок. А потім упіймав кінчик її язика.

Вона піддалася й перестала опиратися збудженню, що непереборно накотилося на неї.

«В принципі, з танком я кохаюся вперше. Не панікуй, Авроро, візьми себе в руки. А краще не себе, а…»

І вона почала рукою шукати дуло танка.

«О-о-о!» — простогнала, намацавши цей справжній мілітарний предмет, і сама спрямувала його в свою стражденну амбразуру.

Тепер уже танк був делікатніший. Щоправда, Аврорина травмована амбразура боліла від попереднього терористичного акту, однак цього разу біль видавався солодким.

Тепер вона сама почала задавати ритм взаємин танкового дула з амбразурою, і танк став слухняним, як мала дитина, він був обережним, а вона все пришвидшувала ритм, поки не зрозуміла, що кінчає… Танкіст, уп’явшись в Аврорині руки своїми, притримав її на мить і в останній критичний момент під ревіння танкового мотора висмикнув дуло.

«Да-а-а, постільна білизна сьогодні піде на прання», — подумала Аврора, лежачи в калюжі сперми.

Вона розплющила очі й з обожнюванням подивилася на танк, який лежав на її постелі з рожевими трояндочками.

Танк був залізний, броньований, гарячий. Він охолоджувався після битви. У цю мить він хотів тільки спокою.

Однак Аврора була не згодна. Вона хотіла ще.

Вона вказівним пальцем провела по його спині, якраз уздовж хребта, і зупинилась на попереку: танк невдоволено загарчав.

— Не хочеш? — спитала вона і додала: — А ти питав мене перед тим, чи я хочу? Тож не вознікай!

І вона, облизавши палець, почала водити ним по його залізних сідницях.

Танк тихенько загарчав знову, мовляв, відчепися, я вже своє зробив!

Але Аврора наполегливо лоскотала його по тому місцю, де мав би бути хвіст, якби він був у людини.

— Перевертайся! — нетерпляче наказала.

Танк навіть не поворухнувся.

І тоді вона взяла в руки свій улюблений математичний предмет — майже метровий циркуль, безжально зламаний Юрою, і вперлася ним у його спину.

— Боляче! — вигукнув танк.

— Йому боляче! А мені що, було не боляче? — єхидно спитала Аврора.

— Я ж попросив пробачення!

— І я прошу в тебе пробачення! — сказала Аврора і прошкрябала циркулем по його спині борону, лишивши кривавий слід.

Танк перевернувся на спину, вправно прикрившись ковдрою.

Він дивився на неї арійським, майже прозорим, поглядом і всміхався.

— Ага, всміхаєшся? — розлютилась Аврора і накрила його обличчя подушкою, притискаючи її обома руками.

Танк однією рукою притримував ковдру, яка накривала його натруджене дуло, а другою здирав подушку з обличчя.

Аврора не здавалась.

— Я ж задихнуся! — прогурчала подушка.

— Ага, він задихнеться! А коли ти по мені проїхав, неначе танк гусеницями так, що я не могла дихнути, то це нічого?

Танк випустив ковдру і вже двома руками почав віддирати подушку від обличчя.

Аврора, скориставшись ситуацією, відкинула ковдру.

Те, що там було, заворожило її неземною красою…

— Красота неопісуєма… — прошепотіла вона, однак у цей момент на неї накинувся Гірой, схопив її в обійми, щоправда, не сталеві, а дуже ніжні, й занурився носом у її волосся.

Аврора відчула, як тепло його подиху розливається по голові, а потім і по всьому тілу. Їй стало душно, як у танку.

Паралельно вона відчула, як у танка повільно, однак неухильно піднімається дуло…

Цього разу вони кохалися довго. Спочатку неначе розігріваючи свою пристрасть, потім пристрасно, потім дуже пристрасно, потім знову тільки пристрасно, а потім «на автоматі».

На цей раз йому знадобилося більше часу, щоб кінчити. Коли це сталося, Аврора знеможено впала на подушки.

— Ти мене зґвалтувала, — безсило простогнав Гірой.

— Око за око, зуб за зуб! — промуркотіла Аврора, і вони вдвох розреготалися.

Вони сміялися і, обнявшись, качалися по ліжку, поки у вхідні двері хтось не подзвонив.

Подивившись у «вічко», вона побачила сусідку знизу.

— Авророчко, у вас усе в порядку? Бо в мене в спальні ось уже годину зі стелі сиплеться штукатурка…