Читати книгу - "Житія Святих - Листопад, Данило Туптало"

їх до князя. Коли йшли вони дорогою, навчав святий Галактіон святу сестру свою Єпистиму, кажучи: "Дбай, сестро, щоб не звабилась ніякими звабами лукавого світу, не злякайся багатьох мук, мало-бо тут потер пиш, зате вічно вінчані будемо від Господа нашого в світлиці небесній". Каже йому свята Єпистима: "Слідом твоїм піду, пане мій, і що побачу, як ти чиниш, так і я чинитиму. І вірую Господу нашому, що не має нас залишити, але тебе укріпить і мені, немічній, допоможе, щоб рівні з тобою понесла за Нього муки, — однаково постраждаю й помру й однаково насичуся, коли явиться нам слава Його". Так бесідуючи поміж себе, дійшли до княжого двору, і вийшов назустріч воїнам один слуга, говорячи: "Велить князь, щоб були стережені ці християни до ранку". І тримали святих воїни цілу ніч у вузах.

Назавтра сів нечестивий князь на судищі й приведено було перед нього преподобного Галактіона та блаженну Єпистиму. На них позирнув князь і каже: "Хто ви є, чорні?" Святий же Галактіон відповів: "Християни ми є і чорноризці". Князь же рече: "А хто є Христос?" Відмовляє святий: "Христос є Бог істинний, Котрий створив небо, й землю, й усе, що на них". Князь мовить: "Коли Христос ваш усе сотворив, то що є наші боги і що сотворили?" Відповідає святий: "Богі ваші є каміння, і дерево, і річ тлінна, і не вони когось сотворили, а їх самих зробила людська рука, ви ж поклоняєтеся ділові рук людських і пошановуєте за богів, їх-бо самих собі від різних речей зробили". Тоді князь до наближених сказав із гнівом: "Роздягніть огудника того і бийте його жилами міцно!" Коли ж били святого Галактіона, плакала свята Єпистима і докоряла князеві, кажучи: "О немилосердний мучителю, чи не соромишся мучити неповинного раба Божого й уражати ранами таке висушене постом його тіло?". Мучитель же каже: "Оголіте й цю і бийте її міцніше!" Коли ж безсоромні слуги стягували з неї іночі одежі й оголили її до волосяниці, сказала свята до князя: "Проклятий ти будь, безсоромний мучителю, бо голизни моєї з дитинства ніхто не бачив, а ти велиш голу мене перед усіма людьми поставити! Нехай осліпнуть погані очі ваші, щоб не бачили дівочої голизни моєї!" І тоді за словом святої осліп князь, і всі, що були із ним, осліпли, і шукали кожен руками своїми стіни й провідника, і не було із них жодного, хто б світ бачив. Відтак злякалися усі, закричали, кажучи: "Спаси нас, раба Христова, од тьми цієї, і повіримо у Бога твого!" Свята помолилася Богові, і знову всі прозріли. І повірило п'ятдесят і три душі, одначе князь, хоча й прозрів тілесними очима, але душевними більше осліп, біс-бо йому нашептав, щоб таке чудо не Христу Господу, але марнотним богам своїм причислив, говорячи: "Погудили в умі нашому великих богів наших і через те розгнівалися вони на нас, покаравши трохи, щоб оцнотливилися і щоб не дерзнули огудно щось помислити про нас; цих-бо явних огудників не пощадімо, але відомстімо безчестя богів наших!" І повелів слугам, щоб нагострили тростини і вбили їх за нігті рук та ніг. Коли ж це вчинили, терпіли святі мужньо і кричали: "Христу, єдиному істинному Богові, служимо, а марнотних богів одкидаємо!" Після цього повелів князь відтяти їм руки, вони ж кричали: "Благословенний Господь наш, що руки мої він навчає до бою, пальці мої — до війни". Милість наша й Пристановище наше, Заступниче наш і Збавителю наш, щоб швидко збавив нас "від рук ворогів наших". Тоді повелів відсікти їм ноги, а коли це вчинено, закричали: "Воскресни, Господи, допоможи нам і збав імені Твого заради". Знай, Владико, що, Твоєю любов'ю поранені, пішли за Тобою і йшли шляхом скорботним, нині ж зведи нас у мир, хай стануть ноги наші у дворах Твоїх небесних, де стоять біля Тебе всі, котрі добровгодили Тобі!" І закричали знову, кажучи: "Прокляті хай будуть язичницькі боги і всі, котрі служать їм!" Мучитель же рече: "Чи ще не перестали погані ці ганьбити богів наших? Виріжте їм язики їхні, щоб не гудили більше!" І відрізали їм язики, і замовкли вустами святі сповідники Христові, але серцем не перестали волати до Бога. Тоді мучитель повелів відсікти їм голови і, виволікши обох поза княжий двір, посікти їх, а непоховані тіла їхні покинути.

Вищезгаданий Євтоломій, інок, що був рабом тестя Галактіонового, супістник обох, коли був схоплений Галактіон та свята Єпистима, пішов за ними віддалік, змінивши іночі ризи свої, щоб не бути пізнаним. Він бачив страждання їхні та кончину, взяв потай святі й чесні мощі пана й пані своїх і плакав над ними достатньо, відтак поховав їх чесно і написав добродійне житіє та доблесне страждання їхнє на користь тим, що читають і слухають у славу Бога в Тройці святій славленому Отцю, і Сину, і Святому Духу навіки. Амінь.

У той-таки день святого отця нашого Йони, архиєпископа Великого Новгорода, нового чудотворця

Цей блаженний Йона народження та виховання мав у Великім Новгороді; коли осиротів од батьків своїх, одна вдовиця повболівала за ним по-материнському і, взявши, виховала його та й віддала одному диякону в науку божественних книг. Був-бо норовом тихий, і покірливий, і смиренний, до малих дітей на ігриська ніколи не був прихильний, а коли юний був, ознаменований став од Бога на святительський престол Великому Новгороду, бо якось вийшов він від свого вчителя зі хлопцями, хлопці ігри завели, а він стояв і дивився на них. І трапився тоді преподобний Михаїл-юродивий, що називався Клопський, котрий мимо дорогою проходив, де чесний цей хлопець стояв. Кинувся до нього Михаїл, і прибіг, і взяв його, і підняв вище себе, пророчо кричачи йому: "Іване, — так-бо від святого хрещення звали ту дитину, — навчайся книг старанно, маєш-бо цьому Великому Новгороду архиєпископом бути!" І, обійнявши його, відійшов у свій монастир на Клопськ.

І збулося Михайлове пророцтво у свій час, бо блаженний той хлопець Іван прийшов у дорослий вік і, марноту життя роздивившись, відійшов у пустелю, що звалася Отиня, і в обителі Харитона, архимандрита, іноче життя прийняв, добре трудячись, — перейменований був після постриження свого в Йону. Після того, коли архиєпископ, святий Євтимій, до Бога відійшов, березня в 11-ий день, і покладений був у монастирі, що на В'яжищах, якого він збудував, узятий був святий Йона із тієї Харитонової обителі і у Великий Новгород уведений — радувалися щодо нього всі