Читати книгу - "Хочу бути твоєю, Лаванда Різ"

Розділ 14

Не знаю, що це збіса було і як це описати. Поняття не маю, як тепер дивитися в очі Дем'яну після того, як він мене довів своєю «інструкцією» до гріховно-солодкої насолоди, яка вперше в житті накрила мене з головою. Навіть через кілька хвилин я продовжую здригатися, намагаючись віддихатися і прийти до тями. Дивно, але біль дійсно минув, цього разу Дем'ян переміг мій дівочий сором, хоча цей чоловік був гранично відвертим, вміло називаючи речі своїми іменами. Я мала відключитися, закопатися під подушку і там подумки провалитися крізь землю, але натомість я продовжувала слухняно слідувати за ним, дозволивши йому почути мій стогін. Але й це ще не все, крізь завісу власного блаженства я чітко почула, як Дем'ян теж глухо й протяжно застогнав. Отже… він теж себе «розслабляв». Ми зробили це разом… по телефону. Дідько, це вже повний капець! …Сама винна. Тепер точно не зможу з ним ані заговорити при зустрічі, ані підняти на нього очі, бо спалахну та обсиплюся попелом до його ніг. Ще жоден чоловік зі мною ТАК про це не говорив. Це було так гостро й ново, що у мене досі дзвенить у вухах та паморочиться в голові.

— Ти була гарною поганою дівчинкою, Ясю. Дякую за порцію задоволення, мені сподобалося, — видихає Дем'ян у слухавку, напевно, для нього це звичний тон та звичні фрази. — А тепер обійми подушку та засинай. Не аналізуй, це зайве. Ми з тобою друзі без будь-якого підґрунтя, і я завжди готовий бути для тебе корисним. Відпочивай, крихітко.

Не промовивши більше ані слова, вимикаю телефон, обіймаю подушку і справді засинаю за кілька секунд. Без сновидінь, без тривоги, без болю. Аж до моменту, коли в двері тихенько постукали, даючи мені зрозуміти, що за вікном давно вже настав ранок і комусь час бігти на роботу, але цей хтось не може піти, не переконавшись, що я в порядку.

Натягнувши зверху футболку, виходжу з кімнати:

— Доброго ранку, Максе. Сьогодні мені вже краще, — наважуюсь на нього поглянути і... завмираю. Недоступний для мене чоловік сьогодні просто ділова сексі-бомба. Стильний, дорогий темно-синій костюм вигідно підкреслює чоловічу постать, біла сорочка, краватка під колір очей, годинник відомої світової марки та лоск у всьому його образі, шик, який слідує за ним шлейфом. Він неймовірно гарний чоловік, і зараз, спросоння, я дуже заздрю жінкам, яких він собі обирає. Вони знають смак його поцілунків і не лише їх. …Трясця, Дем'ян на мене погано впливає. Чи це дико-чарівний шарм самого пана Яворівського?

— Радий це чути. Виглядаєш наче веселіше, — Максим уважно примружився. — Завтра разом поїдемо до клініки. На кухні повно їжі, ні в чому собі не відмовляй, але побутові прилади краще не вмикай заради твоєї ж безпеки, — стримано посміхнувшись, дивиться на годинник. — Мені вже час. До речі, ти не проти замінити свого динозавра, я маю на увазі телефон, на більш сучасну модель? — цим вони відрізняються, Демон нізащо б не став морочитися і питати моєї думки.

— Колись я це обов'язково зроблю, бо зараз у пріоритеті інші важливі питання, — невже він думав, що я почну стрибати від радості і плескати в долоні: «так, Максику, я дуже хочу, щоб ти купив мені новенький айфон!» Звісно, я зайняла горду позицію. На що він знову примружився.

— Значить, не проти. Радий, що Дем'ян залишив мені цю можливість, як і тому, що сьогодні у нього дуже насичений та завантажений робочий день, тож непроханим гостем точно не припреться.

— Ви що зібралися змагатись, хто зробить бідолашці Янусі більше подарунків? — Починаю злитися і Максим це бачить.

— Змагатись? Пф, ще чого, звісно, ні. Я все одно краща фея, ніж він. Просто вранці Демон надіслав мені дивне повідомлення. Ви з ним учора спілкувалися після мого повернення пізно вночі?

— Яке ще повідомлення? — Напевно, червонію сильніше ніж зазвичай. Хочеться миттєво стати черепахою та сховатися в панцирі. Якщо Дем'ян йому розповів про…

— Дем запитав, як мені спалося, — відповідає Максим, вивчаючи мою красномовну реакцію. — Чого раніше ніколи не робив. І просив не будити Котика, бо він дуже старанно тебе вчора вночі заколисував, — сам сказав, що йому час бігти, але продовжує стояти і пиляти мене допитливим поглядом.

— Ми просто… побалакали з ним… трохи, — відповідаю, затинаючись, чим видаю себе з головою.

— Можу собі уявити, на що здатний Дем'ян Воронко після кількох келихів бурбона, — хмикає Макс. — Буду з тобою чесний – я просив його до тебе не лізти. Тому що Демон ... — кусаючи свої шалено гарні губи, Максим вочевидь підбирає слова. — Він залишає після себе випалену порожнечу в серцях гарних дівчат.

— Мене це не торкнеться, — хитаю головою. — Я явно не його мрія і до красуні мені ще далеко. Дем'ян просто… — знизую плечима, намагаючись пояснити це «просто». Просто добродій, який дає секс-уроки по телефону? Просто чоловік, який вирішив напоумити нерозумне дівчисько? Просто грайливий чортяка, якому нудно жити? — Він просто великодушно мені допоміг.

— Ну-ну, — і чого б я так багатозначно хмикала. — Побачимося ввечері, Яніно.

— Бувай, — помахавши пальчиками, зітхаю з полегшенням, коли за Максимом зачинилися двері. — Мені абсолютно точно треба триматися від цих двох якнайдалі, — вимовляю сама собі вголос, йдучи на побачення з «розумним» душем.

Але одне діло вирішити триматися подалі, і зовсім інше — здійснити. З Максимом це взагалі поки що не реально, а від Дем'яна схоже не сховаєшся, поки він тобі цього не дозволить. Він дзвонив кілька разів, але я не брала слухавку. Що я скажу йому після вчорашнього? Стан одурманення минув і тепер мені знову страшенно соромно.

А потім Дем'ян відправив мені повідомлення:

«Я ж можу і приїхати. Тому краще відповідай»

Ні, приїхати взагалі не варіант! Тож коли він знову мене набрав – я відразу схопила телефон:

— А Максим сказав, що ти сьогодні завалений справами. Привіт.

— Я змінив графік, — у його тихому сміху я чую радісні нотки переможця, задоволений, що я слухняно взяла слухавку. Ох і маніпулятор! Ага, так він і послухав Макса, зовсім до мене не лізе. — Як ти себе сьогодні почуваєш?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍