Читати книгу - "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"

Розділ 15

"Лисенятко" ... Я пробую моє нове прізвисько на смак, ммм, мені подобається! Лисенятко - маленьке та беззахисне? Чи нахабне та вертке?  

  

- Олеся? Ух, жива. - Алінка залітає в мою примірювальну. -Чорт, я думала він тебе тут розірве, він був такий злий... Спочатку крики були, а потім ви замовкли ... і він вийшов з кабінки, такий збентежений і очманівший ... Що ти з ним зробила?  

  

- Поцілувала ... - тихо кажу я і падаю на стілець, мої ноги мене не тримають.  

  

- Ого, подруго, ну й пристрасті. Давай швиденько переодягайся. Нам час тікати, а то якщо Наталі нас тут застукає, буде дуже погано.  

  

- Дідько ... -Починаю швидко одягатися. Я  вже і забула, що на роботі. Швидко одягнувши свій одяг, я швидко хапаю купальник і шапочку, тільки той купальник, що пристойніший і ми біжимо на робоче місце.  

  

Ми сидимо в моєму кабінеті та п'ємо каву, я гортаю картинки з попередніми колекціями. Та це круто, мені подобається цей дизайн! Одночасно і гаряче, і стримано, підкреслює сексуальність і додає шарму. Мені однозначно подобається те, що я бачу.  

  

- І що думаєш робити? -Обережно і тихо питає Лялька.  

  

- Ох, Лялька, я не знаю, чесно не знаю. Мене тягне до нього, тягне так, що мені аж страшно. І знову він тікає, нічого нормальним чином не сказавши. В суботу він приїде, і що мені принесе ця субота?  

  

- Як що? -Скрикує Алінка. -У цю суботу свято — фірмі десять років. Буде грандіозне свято і він натякнув тобі, що ви там побачитеся. Може там він тобі пояснить що й до чого?  

  

- Думаєш? -З надією в очах питаю я.  

  

- Так, думаю! Але також думаю, що тобі потрібно трохи розслабитися. -Та у неї при цьому таке щасливе обличчя, як ніби вона Америку відкрила, ну от прям секунду назад взяла та й відкрила.  

  

- Що ти вже придумала? -Питаю я з побоюванням  в голосі.

  

- Коротко кажучи, мені дзвонив мій Ромка, і сказав, що Денис ...Вони разом у відділі працюють, побачив тебе сьогодні в їдальні та просто закохався з першого погляду. Так, одним словом, завтра вчотирьох ми йдемо у бар. Тааадааам. -Вона підстрибує і виставляє руки в бік, як ніби вона тільки що показувала мені фокус і в неї все вийшло.  

  

- От лихо... Аліно, ну, про що ти? Який Денис???  

  

- Дуже, ну дуже гарний! За ним дівчата кип'ятком пісяють, а він тебе вибрав.  

  

- Ну нехай зі своїми пісюшками й ходить у бар. Я не хочу, мені вистачає одного альфа-самця. -Стомлено кажу я. Ну навіщо мені ще один мужик, коли я з першим розібратися не можу? Але Лялька просто нестерпна, вона мене вмовляє, благає, робить свої оченята ще більшими ніж вони є і я не витримую.От лихо, не люблю ось так, коли я не хочу чогось робити, а мене  змушують до цього.  

  

Чорт з ним, з тим мужиком і його пісюшками! Сходжу, вип'ю щось, поусміхаюся йому годинку, і скажу що потрібно йти.

  

Робочий день вже підходив до завершення, і мені все-таки вистачило сил виштовхати Ляльку зі свого кабінету і сісти нарешті за роботу. Я зробила начерки першої моделі, але Вадим не виходив з моєї голови. Цілих п'ять днів ... я не буду його бачити ...  

  

Я ледве пришкандибала  додому. Моє руде чудовисько чекає мене з таким невдоволеним поглядом — царя не погодували, цар обурюється. А хто погодує мене? Якби й до мене б приходила жінка з їжею, я б просто стрибала до стелі. Відкриваю холодильник, дивлюся, що у мене там завалялося, мені так лінь щось готувати. Я відкриваю ноутбук і роблю замовлення на суші. А пішло воно все! Я так втомилася, що навіть роздягатися лінь. 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍