Читати книгу - "Спадок з бонусом, Інна Земець"

Глава 7

 

Правду сказав, треба нам з цієї халабуди подалі вшиватись. Нічого не стає ясніше, тільки більше хмар з-за обрію пре і один за одним самі недоброзичливці скрізь виринають. Треба поговорити особисто з тим нахабним покидьком, та поки він своєї черги зачекає – спочатку Ярославу подалі звідси заберу. Ми від’їхали від прихистку далеко, тут за сигналом не вирахують, та все ж краще бути на своїй території.

- Дорога доволі довга, Яра, тож давай витратимо час з користю, - краще б на легку тему відволікти мою задумливу супутницю, та ситуація іншого вимагає, на мій превеликий жаль. -  Нумо, ще раз з самого початку про всіх задіяних осіб детальніше. В фінансовому аспекті, цього разу. Давно тут не був, а ти в курсі маєш бути. Що там Дем’ян? Так і не виріс, по кишенькові до брата ходив, так?

- І ходив, і бігав. За те мене так і незлюбив – щоб забагато від пирогу не відкусила, боявся. Але Ігнат йому не відмовляв. Іноді урізав його забаганки до розумних меж, але лиш на свій ювілей під три чорти вирішив послати.

- А яка ж прірва так незворотньо його гроші поглинала, може знаєш?

- Ти і сам ту прірву на власні очі бачив. Іванна давно себе модельєром вважає, - хмикнула Яра.- Дай свій телефон – дещо покажу.

Тицьнув їй мобілку, пароль нагадати і не встиг, бо запам’ятала ще з минулого разу.

- То шо, не успішний її бізнес, погано йде?

- А ти сам глянь – без підказок здогадаєшся.

Відірвав очі від дороги, глянув на сторінку в Інсті.

- Ого! Так би і сказала, що шиє жіночий одяг для полювання – щоб манок весь назовні.

Зареготали обоє. Ну дійсно ж! Такі сукні майструє, що і піпу не вийде сховати, аж мені соромно дивитись, а я за життя всяке бачив.

- Добре, з цим ясно, - відсміявся я і знову до серйозної розмови повернувся. - А що там Навроцький?

- У нього все в нормі.

- Звідки така впевненість?

- Ми завжди тісно з ним спілкувались. Може колись випустиш мене з криївки, то попрошу його долучитись до розслідування і поділитись особистою фінансовою інформацією. А поки – просто повір мені на слово, йому нема чого приховувати. Ігнат би про таке дізнався, і я б знала.

Мені вже від того Марка печія лізе. Що не день – знов той олух підстаркуватий! Може то її сексотип, дядечко-батечко сивочолий? Ігната нема, так другий поруч лишився? Хвіртка між будинками точно не даремно і не випадково, дивно що лиш брату це до вподоби було – своїм ділитись ніколи не любив і навряд чи з роками свої погляди змінив. Хотів вже якусь гидоту про Марка сказати, та Ярослава перехопила ініціативу.

- З усіх про кого варто сказати – найбільші фінансові проблеми у мене. Були. Мати вже доволі давно перебуває за кордоном на лікуванні, батько з нею поруч живе, там ще і на певний час і залишаться. Всі рахунки наперед були сплачені Ігнатом. Ще до нашого шлюбу все сам владнав. Скажу одразу – без його допомоги потрібну суму ніколи не назбирала б. Тож ось тобі основні учасники і їх фінансовий стан.

Глянув на неї – дивиться прямо у вічі, погляд не ховає, наче виклик мені кидає.

- І у нас знову новий лідер перегонів, - пробурмотів я. – Дякую за відвертість, та все одно не сходиться. Як ти найбільше від Ігнатової смерті вигравала, то хто ж на тебе тепер полює? Не вірю, що Ігнат і ти – дві окремі справи. Ні, це точно пов’язано, не сумніваюся.

- Ну, це вже твоя компетенція, пане слідчий, - усміхнулась мені. – І ще маю дещо додати. Ігнат невдовзі після розпису інвестував гроші в салон краси і оформив його на мене. Вкладені кошти відбилися, прибуток іде – все працює як годинник.

- Це ти так хочеш показати, що самостійна панянка та успішна бізнес-леді, щоб тебе не підозрював? – засміявся я.

- Ні, це я так підходжу до того, що тільки це собі і залишу, коли отримаю Ігнатів спадок, а все інше тобі відпишу.

- Що?! – аж ледь на узбіччя не з’їхав, так кермом крутнув від неочікуваної новини.

- Передостання версія заповіту була на тебе. Ігнат її змінив лиш тому, що не був впевнений, що ти живий. Та я про цей його намір знала і ти, вочевидь, живий, тож його волю обов’язково виконаю.

Може хтось і зрадів би такому «дарунку», та мені аж зуби звело від того.

- Цього не буде. Звідки він свій стартовий капітал взяв добре знаю – відтоді наші шляхи і розійшлись. Ігнат лиш останні роки перевзувся в польоті і переналаштувався на інший бік мапи, а до того докорів сумління не відчував, брав там де більше платили та возив куди скажуть і скільки треба.

- Це не правда, Назар.

- Чиста правда, та кому то цікаво звідки гроші, якщо їх багато, так?

- Я про це нічого від Ігната ніколи не чула, - в її голосі був сумнів.

- Так і не для того ж тебе собі взяв, щоб по ночах за гріхи давні сповідуватись!

На кінчику мого язика отрута кипіла, так вилити її хотілось – ледь про інше промовчав. Давно одне цікаве спостереження зробив, мабуть, з віком чоловіча потенція лиш кращає. Як який пристойний дід – поруч солодка молодиця крутиться. Щоправда, з двірниками чи вантажниками такого чомусь ніколи не стається, та хто його знає чому – поки так і не вирахував закономірність. Підняла супутниця мені лайно з самого дна, скаламутила геть усе, що роками тихо мулом осідало.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍