Читати книгу - "Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева"

Глава 15

  Надриваючись тягла купу підручників, і з десяток товстих зошитів, бонусом мені дісталися набір пір'я та чорнильниця, які зараз бовталися в мішечку на поясі.

Без проблем минула один сходовий проліт, коли почула обвинувачувальне:
-Ти ...

На мене налетів блондинистий здоровань, та це просто карма якась постійно зустрічати його на своєму шляху. Книги та зошити розлетілися сходами мальовничим барвистим безладом. Подумки застогнала, мене суворо попередили, що за псування навчальних посібників платитиму сама, тому в моїх інтересах ставитися до виданого матеріалу дбайливо.

-Ну я. - буркнула підбираючи підручники. - Чого кричати і з ніг збивати?

Хлопець на мить застиг, окидаючи мене уважним поглядом. Очевидно моє вмите обличчя і розчесане волосся йому сподобалося більше, ніж мій нещодавній помийний шик.

-Що у тебе з ректором?

Неймовірно блакитні очі ніби в душу намагалися зазирнути, він схилився настільки близько, що одна з його сережок дряпнула мене по обличчю. Відсунувшись ледь не впала, тільки дивом утрималася від стрімкого падіння вниз.

-Те ж що й у тебе. - різко підвелася, уперши руки в боки, і на якийсь час забувши про підручники. - Ти мене переслідуєш?

Ерін не звертаючи на мої слова жодної уваги, підбирав мої книги, складаючи їх рівною стопкою.

-Ти його коханка?

Ледве не поперхнулась повітрям. Ще й доби не минуло, а такі цікаві чутки розходяться.

-Ти хворий? - зі злістю підняла зібрані підручники, і вже вирішила було гордо піти, принаймні спробувати, бо вага книг не дозволяла мені швидко йти, а гидкий ворон у цьому не міг мені нічим допомогти, і як завжди в присутності сторонніх мовчав як риба.

Ерін обійшов мене, став попереду, і вихопив з моїх рук усю стопку, легко утримуючи її.

-Тоді як пояснити той факт, що на бойовках ректор поставив мене твоєю нянькою? - у голосі блондина звучала злість. - До цього мене не ставили у пару нікому з перваків.

Зрозуміла що нічого не зрозуміла, але напевно в цьому і складався підступний план ректора що до мого зближення з цим вкрай велелюбним хлопцем, який за його запевненнями не міг пропустити мене повз своє пильне око.

-Все буває в перший раз. - відповіла меланхолійно, віддираючи чіпкі пазурі ворона від свого плеча. Такими темпами мені доведеться форму щотижня нову просити.

Ми йшли швидко, Ерін трохи попереду, я трохи відставала.

-Якщо ти не коханка ректора, то чому у тебе його сімейне ім'я? Його не роздають кожному зустрічному.

-Бачиш. - трохи закашлялася, вдихнувши холодного повітря, навіть зуби на мить звело. - Не тільки у Леона Харона це прізвище, саме до нього я не маю жодного відношення.

Я чудово розуміла що це питання неодмінно спливатиме, і швидше за все не один раз.

-Я далека родичка дружини молодшого з братів Харона, вони взяли мене під опіку.

-Це та яка відьма?

У цьому світі взагалі можливо щось тримати в таємниці?

-Так, саме вона.

-Значить із вас двох тобі пощастило народитися магінею. - зробив він дуже дивний висновок, хоча я чула, що мати у цього блондинистого відьма, так що можливо він знає про що говорить.

Хлопець минаючи чоловічий гуртожиток, попрямував прямим ходом до жіночого. Не ставши наздоганяти його, голосно крикнула:

-Ти куди? Мені сюди. - вказала на похмуру будівлю корпусу чоловічого гуртожитку.

Ерін зміряв мене недовірливим поглядом.

-Бути такого не може. - у його блакитних, як літнє небо очах, спалахнула недовіра.

-Місць немає.

Безтурботно потисла плечима, намагаючись не показувати, наскільки мені все це не до вподоби. Але в моєму випадку багато стояло на кону, як мінімум моє життя, тому доведеться миритися з деякими незручностями, хочу я того чи ні.

-Тоді веди, я боюся помилитися. - скептично простяг хлопець, показуючи, що не вірить мені ні на йоту.

Шкода що я не бачила його обличчя, коли ми безперешкодно минули коменданта, який до того ж привітно кивнув мені головою, при цьому окинувши несхвальним поглядом Еріна.

Коли піднялися на п'ятий поверх і я підійшла до дверей своєї кімнати, легким доторканням її відкривши, почула за спиною лайку і здивоване:

-Таких збігів точно не буває.

Я забрала з його рук важкі підручники.

-У гості запрошувати не буду, сам розумієш. - що він повинен розуміти поки що сама не визначилася, але він зрозумів, що тішило.

- Перше бойове тренування завтра після четвертого заняття, у вас практикум, так що будь готова, я не збираюся з тобою возитися.

-Врахую. - кинула через плече, і зачинила двері перед його носом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍