Читати книгу - "Батько мого друга, Джулія Ромуш"

Розділ 11.1

Хлопець умовив мене ще трохи залишитися, і я не змогла йому відмовити. Ось тільки це "трохи" затягнулося ще на дві години.

 

Коли Тім втретє натякнув мені, що не відмовився б від подарунка у вигляді моєї ночівлі в його будинку, я реально почала закипати.

 

Мене злили такі розмови. Якби я і хотіла це зробити, то явно не зараз і явно не тоді, коли в його будинку народу стільки, що серед цієї юрби можна загубитися.

 

- Мені треба додому, - і не варто забувати про те, що хлопець облажався і його день народження ніяк не розв'язувало цю проблему. Я відклала вияснення відносин на потім. Але пробачати його вчинок я не збиралася.

 

- Малюк, ну ти чого? - Руки хлопця постаралися мене схопити, але я виявилася спритнішою і встигла вже відскочити в сторону.

 

- Викличеш мені таксі або мені самій? - Піднявши брови подивилася на Тіма так, щоб він зрозумів, що я не жартувала.

 

- Я б відвіз тебе сам, але залишати друзів ...

 

- Мені буде достатньо таксі, - мені потрібно було виїхати швидше, ніж моє ангельське терпіння дасть тріщину. Ще трохи і я б вчинила такий скандал. З криками, наїздами й так далі. Саме тому я хотіла просто виїхати.

 

- Малюк, ти впевнена? - Тім підійшов ближче і заглянув в мої очі. Я дуже сильно сподівалася, що він побачив там грім і блискавки, тому що я намагалася передати саме це своїм поглядом.

 

- Таксі, Тім.

 

Хлопець голосно зітхнувши дістав телефон і почав в ньому порпатися, а я попрямувала в будинок, щоб забрати свої речі.

 

Ми стояли з Тімом біля будинку і чекали моє таксі, яке спізнювалося вже хвилин на п'ять.

 

- Це явний знак того, що тобі варто залишитися у мене вдома, - прошепотів мені на вухо хлопець і його рука доторкнувшись до моєї талії злегка смикнула мене на нього.

 

- А мені здається, це явний знак того, що хтось не викликав машину!

 

Прогарчавши це, я злегка відсторонила хлопця від себе. Його наполегливість і надмірна увага починали мене напружувати. Він сьогодні як з ланцюга зірвався і мені це ні разу не подобалося.

 

- Дитинко ...

 

Від звуку машини я ледве не видихнула. Значить все-таки викликав? Але ось реакція хлопця була зовсім іншою. Він ошелешеним очима дивився на авто, яке під'їжджало. Наслідуючи його приклад, я теж почала придивлятися і ...

 

Чорт! Чорт! Чорт!

 

Це була машина людини, яку я б найменше хотіла зараз зустріти...

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍