Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

в день атаки рухалася по території, яку утримували проросійські бойовики, це означало б, що їхні війська справді мають зброю, здатну збити пасажирський літак на крейсерській висоті. Я негайно завантажив 35-секундне відео з імовірним «знаряддям убивства» на свій комп’ютер, адже з досвіду сирійських розслідувань знав, як швидко важливі кадри можуть зникати із соціальних медіа. І я мав рацію: через кілька хвилин оригінальне відео з «Буком» видалили з ютубу. Але питання залишалося: чи справді на відео — Сніжне? Щоб визначити геолокацію, я почав шукати в кадрі помітні об’єкти. Дорога з двох смуг, розділених деревами. Судячи із супутникових знімків, для Сніжного це було незвичне поєднання. Але місто доволі велике, там повно звивистих вулиць. Я вирішив залучити до аналізу відео ще когось, тож виклав його у твітері, підписавши: «Золоту зірочку тому, хто першим геолокує місце зйомки».

Через сім хвилин я отримав першу гіпотезу. Кілька людей вказували, що це район на південь від центру Сніжного. Двосмугова дорога, дерева між смугами і невеликий поворот, як на відео. Щоб точно встановити місце, потрібно було з’ясувати розташування камери. Саме перспектива з точки зйомки може підтвердити, чи в цій місцевості помітили «Бук». Знімали під кутом донизу, тобто камера була вище. Я відкрив один із найкорисніших у нашій роботі додатків — Google Earth, який накладає супутникові зображення та аерофотознімки на модель земної кулі так, що користувачі можуть наближати будь-яку ділянку і зусібіч розглядати будь-яке місто. Також у ньому можна вимірювати відстані та порівнювати супутникові зображення, зроблені в різний час, рухаючи бігунок між минулим і теперішнім. Це дуже важлива функція, коли відстежуєш події великих конфліктів. Усе це я дізнався, вивчаючи околиці Дамаска на знімках з різницею в кілька місяців: квітучі колись райони були стерті з лиця землі. Ще одна ключова функція Google Earth — 3D-огляд, за допомогою якого можна перейти з аерознімків у ракурс людини, яка стоїть на землі, і роздивлятися панораму. Це дає змогу зіставляти пагорби, гори чи інші орієнтири на тлі з кадрами із соцмедіа.

У випадку з «Буком» я намагався відтворити в Google Earth перспективу з відео, а отже, треба було знайти таку саму високу точку огляду. Пагорби там були далеченько, але я помітив іще дещо — багатоквартирні будинки. Я припустив, що звідти й знімали. На відео було кілька зачіпок: три специфічні дерева, форма перехрестя, червоний дах будівлі. Усе збігалося. Отже, ракетний комплекс «Бук» везли на південь, до виїзду з міста Сніжного.

Проте мені з моєю імпровізованою командою онлайн-колег мало що вдалося довести. Ми не знали, чи саме постріл із «Бука» збив пасажирський літак, а тим паче — чи з цього конкретного «Бука». Ми не знали напевне, кому належав цей «Бук», звідки він рухався, хто його сюди перекинув. Утім, перший доказ ми мали. І ми отримали його за кілька хвилин із загальнодоступних джерел. Це був початок.

 

Зібрання незнайомців

Так склалося, що я заснував Bellingcat за три дні до катастрофи МН17. Метою було створити хаб, де громадянські розслідувачі зможуть вивчати справи саме такого штибу — страхітливі злодіяння, за які ніхто не бере відповідальності. У майбутньому виявиться, що ця справа була доленосною для агенції. Саме тоді сформувалось ядро команди розслідувачів, ми ускладнили свої методи і налагодили роботу глобальної платформи, яку я задумав.

Але спочатку я мав продумати найсуттєвіші питання. Кілька тижнів я присвятив розробці сайту, який поділив відповідно до двох місій Bellingcat: вести розслідування і навчати інших того, як робити це самостійно. Я орендував невеличкий офіс у Лестері, встановив там мікрофон для запису подкастів — інтерв’ю з людьми, з якими я працював ще в часи Брауна Мозеса. Цих же людей я просив писати статті й інструкції з онлайн-розслідувань. Серед моїх найперших співавторів-добровольців були експерт із хімічної зброї Ден Касета, який написав, як розпізнати дію нервово-паралітичних речовин на ранніх етапах; Пітер Джукс, який написав статтю про сумнозвісне вбивство Деніела Морґана, де йшлося про корупцію в британській політиці; Кріс Брейс, який глибоко вивчав цензуровані документи щодо телефонного скандалу. Я виклав інструкцію для новачків, як геолокувати відео, з конкретними прикладами, зокрема атак у Гуті. Ми дедалі вдосконалювалися: у стилі письма, візуальній презентації, суто технічних питаннях, як-от завантаження подкастів на айтьюнс. Балансуючи між цим усім, я стежив за новинами й очікував моменту, коли ми зможемо застосувати всі свої інструменти.

Спершу здавалося, що онлайн-розслідувачам не під силу розібратися в трагедії малайзійського боїнга. Вибух стався на такій висоті, що уламки розлетілися на дуже велику відстань, перш ніж сягнули землі. Сільськогосподарські угіддя були завалені шматками фюзеляжу, електрокабелями, паспортами, багажем та іграшковими ведмедиками. Продюсер Channel 4 News Федеріко Ешер згадував, як прибув на місце через півтори доби після трагедії. Він висвітлював конфлікти й катастрофи по всьому світу, але в цій ситуації навіть у нього здавали нерви. Ніхто не контролював, що відбувається на полі, лише некеровані озброєні сепаратисти бродили серед уламків, наставляючи дула АК-47 на авто журналістів. Посеред поля Ешер натрапив на уламок крила: схоже, ніхто й не знав, що він там лежить. В іншому місці він побачив кабіну пілотів із людськими рештками всередині, але поряд не було жодного слідчого.

Міністерство оборони Росії тепер стверджувало, що літак справді було збито ракетою з «Бука», але нібито з української території 145. Російський агент Стрєлков видав нову безглузду заяву: мовляв, катастрофа МН17 була таємною спецоперацією, і літак злетів уже повний мертвих тіл, а збили його, аби підставити повстанців 146.

Журналістка RT Сара Фірт звільнилася з компанії на знак протесту проти брехні мовника зі словами: «Ми брешемо кожного Божого дня і знаходимо дедалі сексуальніші способи брехати». Прессекретарка RT відповіла: «Сара заявила, що вона обирає правду. Мабуть, у нас різні уявлення про те, що таке правда» 147.

З офісу в далекій Північній Кароліні двадцятип’ятирічний Арік Толер моніторив онлайн-повідомлення про трагедію. Він працював у Bank of America — відстежував головні світові події, які можуть зачепити працівників компанії. Скажімо, якщо в Стамбулі стався вибух на вокзалі, Арік мав перевірити, чи не було поблизу когось із працівників банку. На борту МН17 не було таких людей, на чому його обов’язки закінчувалися. Але не інтерес. Арік цікавився цим регіоном ще з часів вивчення російської в