Читати книжки он-лайн » Гумор 😂🤣🃏 » Матір, Кайла Броді-Тернер

Читати книгу - "Матір, Кайла Броді-Тернер"

38
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 75
Перейти на сторінку:

– Я боялася... ну, знаєш, наврочити...

–Я розумію.– вражено зітхнула я.– Це круто. Справді круто, я так рада

за тебе.

Вона міцно обійняла мене. Справи пішли в гору. Щоправда вчора вранці мені подзвонили у двері, а я дурепа одразу відчинила. Це були два здорових хлопця і один, схопивши мене за шию, підняв, і я висіла, притулившись до стіни.

–Де твоя сестра?

–Мені звідки знати? – прохрипіла я.– Я її вигнала.

– Брешеш. Покриваєш її бісову дупу. Відповідай швидко де вона, або ми все тут рознесемо.

–Ну, так рознось. Я й гадки не маю, де вона. Напевно зі своїм придурком, мене це не стосується. Моя сестра мене вбиває, якщо тобі потрібно її знайти, не вплутуй мене в це.

Щось змінилося в товстому обличчі, і він мене відпустив. Не знаю, у що Ві знову влізла, але я втомилася про неї хвилюватися. І я знаю одне: її бунт припиниться, коли вона буде в найглибшій дупі і я буду першою людиною, до якої вона звернеться по допомогу. А я? А я їй відмовлю. Хоч раз. Набридло рятувати людину з купи лайна, яка на знак подяки тебе в цю купу з головою занурює.

Ми не бачилися з Вінсом тиждень, і це був третій за рахунком, найбільш тверезий тиждень за останні два місяці. Лів не схвалила того, що в нас із Вінсом п'яні канікули. Зате щомиті сватає мене з ним, хоча в нас усе, по–моєму, і так ясно. (під ясно я маю на увазі нічого, звідники чортові). Лів не особливо любить випивку. Усе своє дитинство її жорстко дресирували предки–вегани, які (ні, я не проти веганів і не з цих м'ясних расистів, чи як це назвати) не шанували шкідливої їжі, яку жерли всі, не терпіли глютенів, харчових добавок, барвників. Загалом все тільки натуральне, ніяких замінників і ніякої шкоди природі. Не впевнена, що вони і сучасну медицину підтримують. Загалом, із дитинства вона була... трохи інша. Знаєте ж, усі підлітки з дірками в головах (хоча їм так не здається) якщо десь і пригощалися пляшечкою чогось, то не соромлячись тріпалися про це, ніби це привід для вихваляння. (Не хитайте головами, всі такими були). І такі діти, як правило, коли їм перевалює за вісімнадцять, уже вважають подібне маячнею і або взагалі захоплюватися подібним припиняють, або просто не розповсюджуються. А Лів же, коли поїхала від батьків і вступила до коледжу, починала сходити з розуму. І що було найсмішнішим, вона в барвах розповідала скільки і де вони пили. З того часу вона змінилася. Я не знаю, що було тим тригером, який змусив її замислитися над власним життям, але потім вона всерйоз замислилася про материнство. Кілька невдалих стосунків, вони всі тікали в найвідповідальніший момент, слабаки чортові. Потім спроби штучного запліднення. Марно. Як же я рада, що зараз все вийшло. Що зараз вона нарешті чекає на малюка. Я сиділа в Монті. Брендон обирав собі квартиру. Ми реготали, а він у всю хвалив мені свого нареченого. Ми пили собі пиво, був теплий вересневий день і здавалося, життя налагоджується. Лів вагітна. Ві хрін знає де і не висмоктує мої кошти (поки що). У мене є чудовий товариш по чарці, який не намагається затягнути мене в ліжко. Я перестала думати про Енді. Велла припинила з'являтися на очі. Все чудово. Телефон мій задзвонив, і я підняла слухавку.

–Пухлий ротик? – посміхнувся Брендон.– Ви вже ТАК далеко?

Я штовхнула його в бік і той розреготався.

–Привіт, товаришу по чарці.– озвався веселий голос.

–Пухлий ротику, привіт.

–Слухай, тут вечірка 80–х намічається. Не хочеш сходити підбухнути в

варених джинсах і з начосом на голові?

–Заманливо.

–Що там? – безпардонно шепнув Брендон.

–Вінс запросив мене на вечірку 80–х.

–Йому не можна відмовляти! – захопливо сказав Брендон.

–Він що вагітний? – запитала я.

Вінс засміявся.

–Гаразд, ходімо.

–Гаразд. Я заберу тебе о дев'ятій.

–А можна з вами? – запитав Брендон. – Будь ласка, будь ласка! Мені дуже пасує підводка для очей.

–Підводка для очей?

–Крихітко, це ж 80–ті!

– Гаразд, але якщо на тобі буде тільки підводка для очей...

– Ні, ще це.– показуючи мені труселі в блискучі пайєтки, сказав він.

– Ні... – протягнула я.

– Ще як так! Піду, поголюся.

– Але в тебе на обличчі все гладенько.

– А я не про обличчя.– він підняв брови.

–Фу. Знала і прокоментувала.

Загалом, коли ми вийшли, на Брендоні були яскраво–фіолетові штани–банани з чорними пальмочками, коротка футболка, яка весь час піднімалася на проколотому пупку, і білі кросівки на липучках. У вусі була кліпса (у правому, звісно), волосся укладене в підчесані кучерики і підведені очі. Що я можу сказати... спасибі, що не труси в паєтках. А я, коротше, довго не думала – злизала образ Мадонни у 80–х, об'ємна біла футболка, високі штани на широких підтяжках, кепка і сережки–хрести. Ще в мене був піджак із підплічниками, рукавички без пальців і магнітофон. Вінс був у вітровці та об'ємних штанях, на шиї великий ланцюг із доларовим знаком. Смішний такий. Грала Hungry Like A Wolf– Duran Duran і я сходила з розуму від захвату. Вінс запросив мене потанцювати.

1 ... 19 20 21 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Матір, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Матір, Кайла Броді-Тернер"