Читати книгу - "Матір, Кайла Броді-Тернер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
–Неахабні в тебе запити.– фиркнув Вінс.
–Маю право. У мене вдома є ящик пива і доступ до Нетфлікс.
–Звеш мене на Нетфлікс?
–Мрій. Якщо я приведу тебе до свого будинку, пухкий ротику, ти закохаєшся в мою сусідку. Після минулого випадку з колишнім хлопцем минуло небагато часу.
–Ти не до кінця оговталася?
–Радше моя самооцінка.
–Твоя сусідка НАСТІЛЬКИ гарна?
–Ризикую бути необ'єктивною. Я не вважаю її потворною, але й писаної краси не спостерігаю.
–Ну, тоді твій хлопець просто сліпий виродок.
– Колишній хлопець.
–Найкраща новина за сьогодні.
–Це ще чому?
–Ти не дала йому другого шансу. Такому придурку взагалі краще триматися подалі.
–Чому?
– Ну, глянь на себе, а? Ти ж вогонь.
Я смикнула сорочку.
–Хм... у такому ключі я ще про себе не думала.
–Це правда. Ти мій найкращий пивний друг.
–Взаємно чувак. – я обняла його за талію, він мене за плечі.– Пішли.
–Пиво і Нетфлікс?
–Пиво і Нетфлікс. Але під Нетфлікс я маю на увазі...
–Не те, що мають на увазі під Нетфлікс.
–Який тямущий хлопець. Але для початку мені потрібно знайти своє взуття і майку.
–І мої труси.– клацнув пальцями він і затягнувся.
–Чого?!
–Їх вкрали.– відповів Вінс.– Напишу заяву в розшук. Вони були чорні
такі, у зірочку.
–Ну, то стеж краще за своїми зірочками.– підсумувала я.
Поки я шукала свої речі, левова частка тих, хто спав, зволила прокинутися, Брендон і якийсь уже дуже не традиційний хлопець допомагали прибирати. Вінс встиг відшукати свою армійську футболку (ні, він не був в армії, у нього просто футболка хакі. Він ішов до мене посміхаючись і стискаючи щось у двох долонях.
– Дивись, я хочу показати тобі дещо крихітне і дуже миле. –сказав
Вінс.
– О, благаю, не змушуй мене жартувати про пеніс. – закотила очі я.
Він розкрив долоньки і показав мені хом'яка.
– Звідки в тебе хом'як?
– Джонатане Льюїсе Кларк! – крикнув приятель Брендона. – Ну ж бо назад у штани!
Він схопив хом'яка і закрив його в бананці, що тягнулася прямо над його фаберже. Мене пересмикнуло.
–Фу, мені потрібно випити.
–Я принесу. – сказав Вінс, господи, цьому аби тільки мені за бухлом бігати, як мій вірний лакей (сподіваюся, і королівський фаворит).
–Ель підійде? – крикнув він.
–Так, згодиться.
– Так, мем. – сказав Вінс, салютуючи.
–Мем? –насупилася я.
–Мем. – кивнув він.– Хочеш, я тобі честь віддам?
–Ну, віддай. Тільки не кажи потім, що я тебе збезчестила.
Він приставив руку до скроні й розреготався.
Коли я приїхала додому, почула крики в коридорі.
–Ти що зовсім не розумієш, що вчинила, як маленька хвойда? – яким же було моє здивування, коли поруч зі своєю квартирою я помітила, як Лів кричала на Веллу. Я сховалася, щоб дослухати перепалку до кінця. Серце моє голосно билося.
–Він без сумніву шматок лайна, але вони з Джек разом були більше чотирьох років!
–Але він сам мене поцілував... – відповіла Велла без натяку на жаль. – До мене які питання? Я ж йому сказала: "у тебе взагалі–то дівчина є"...
–А ти безвольна мавпа? Або статуй? Чи просто дурепа?
Швидше третє, подруго.
–Слухай, він просто мене поцілував. Потім психонув і втік. Я б і сама з ним не зустрічалася. Він якийсь... дивний чи що. Тож передай Джекі, що все нормально. І якщо вона й далі з ним буде... мені дуже шкода і таке інше.
–Ти знаєш, а я іноді тебе захищала. А ти насправді ідіотка яких пошукати!– відповіла Лів.
–Ну... це твоя думка. Я не ображаюсь, буває.– відповіла Велла і зачинила двері.
Я імітувала довгий підйом сходами.
–О, Лів? Привіт.– вийшла до неї я.
Вона закотила очі.
–Та годі, я знаю, що ти тут уже хвилин п'ять. Світле волосся на темно–коричневому тлі стіни, визираючи з-за рогу, не може залишитися непомітним.
Я розреготалася і обійняла її.
–Спасибі.
– Немає за що.
–Повірити не можу, що ти назвала її маленькою хвойдою.– сказала я,
коли ми в обнімку пішли в мою квартиру. Лів, уже переодягнена в мою футболку, діставала морозиво з морозилки. Ми замовили китайської локшини, яку я вічно напихаю спеціями і соусом чилі, і тільки під кінець третьої частини бондіани, Лів зволила мені сказати, що вже п'ять тижнів носить під серцем дитинку.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Матір, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.