Читати книжки он-лайн » Гумор 😂🤣🃏 » Матір, Кайла Броді-Тернер

Читати книгу - "Матір, Кайла Броді-Тернер"

38
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 75
Перейти на сторінку:

–Неахабні в тебе запити.– фиркнув Вінс.

–Маю право. У мене вдома є ящик пива і доступ до Нетфлікс.

–Звеш мене на Нетфлікс?

–Мрій. Якщо я приведу тебе до свого будинку, пухкий ротику, ти закохаєшся в мою сусідку. Після минулого випадку з колишнім хлопцем минуло небагато часу.

–Ти не до кінця оговталася?

–Радше моя самооцінка.

–Твоя сусідка НАСТІЛЬКИ гарна?

–Ризикую бути необ'єктивною. Я не вважаю її потворною, але й писаної краси не спостерігаю.

–Ну, тоді твій хлопець просто сліпий виродок.

– Колишній хлопець.

–Найкраща новина за сьогодні.

–Це ще чому?

–Ти не дала йому другого шансу. Такому придурку взагалі краще триматися подалі.

–Чому?

– Ну, глянь на себе, а? Ти ж вогонь.

Я смикнула сорочку.

–Хм... у такому ключі я ще про себе не думала.

–Це правда. Ти мій найкращий пивний друг.

–Взаємно чувак. – я обняла його за талію, він мене за плечі.– Пішли.

–Пиво і Нетфлікс?

–Пиво і Нетфлікс. Але під Нетфлікс я маю на увазі...

–Не те, що мають на увазі під Нетфлікс.

–Який тямущий хлопець. Але для початку мені потрібно знайти своє взуття і майку.

–І мої труси.– клацнув пальцями він і затягнувся.

–Чого?!

–Їх вкрали.– відповів Вінс.– Напишу заяву в розшук. Вони були чорні

такі, у зірочку.

–Ну, то стеж краще за своїми зірочками.– підсумувала я.

Поки я шукала свої речі, левова частка тих, хто спав, зволила прокинутися, Брендон і якийсь уже дуже не традиційний хлопець допомагали прибирати. Вінс встиг відшукати свою армійську футболку (ні, він не був в армії, у нього просто футболка хакі. Він ішов до мене посміхаючись і стискаючи щось у двох долонях.

– Дивись, я хочу показати тобі дещо крихітне і дуже миле. –сказав

Вінс.

– О, благаю, не змушуй мене жартувати про пеніс. – закотила очі я.

Він розкрив долоньки і показав мені хом'яка.

– Звідки в тебе хом'як?

– Джонатане Льюїсе Кларк! – крикнув приятель Брендона. – Ну ж бо назад у штани!

Він схопив хом'яка і закрив його в бананці, що тягнулася прямо над його фаберже. Мене пересмикнуло.

–Фу, мені потрібно випити.

–Я принесу. – сказав Вінс, господи, цьому аби тільки мені за бухлом бігати, як мій вірний лакей (сподіваюся, і королівський фаворит).

–Ель підійде? – крикнув він.

–Так, згодиться.

– Так, мем. – сказав Вінс, салютуючи.

–Мем? –насупилася я.

–Мем. – кивнув він.– Хочеш, я тобі честь віддам?

–Ну, віддай. Тільки не кажи потім, що я тебе збезчестила.

Він приставив руку до скроні й розреготався.

Коли я приїхала додому, почула крики в коридорі.

–Ти що зовсім не розумієш, що вчинила, як маленька хвойда? – яким же було моє здивування, коли поруч зі своєю квартирою я помітила, як Лів кричала на Веллу. Я сховалася, щоб дослухати перепалку до кінця. Серце моє голосно билося.

–Він без сумніву шматок лайна, але вони з Джек разом були більше чотирьох років!

–Але він сам мене поцілував... – відповіла Велла без натяку на жаль. – До мене які питання? Я ж йому сказала: "у тебе взагалі–то дівчина є"...

–А ти безвольна мавпа? Або статуй? Чи просто дурепа?

Швидше третє, подруго.

–Слухай, він просто мене поцілував. Потім психонув і втік. Я б і сама з ним не зустрічалася. Він якийсь... дивний чи що. Тож передай Джекі, що все нормально. І якщо вона й далі з ним буде... мені дуже шкода і таке інше.

–Ти знаєш, а я іноді тебе захищала. А ти насправді ідіотка яких пошукати!– відповіла Лів.

–Ну... це твоя думка. Я не ображаюсь, буває.– відповіла Велла і зачинила двері.

Я імітувала довгий підйом сходами.

–О, Лів? Привіт.– вийшла до неї я.

Вона закотила очі.

–Та годі, я знаю, що ти тут уже хвилин п'ять. Світле волосся на темно–коричневому тлі стіни, визираючи з-за рогу, не може залишитися непомітним.

Я розреготалася і обійняла її.

–Спасибі.

– Немає за що.

–Повірити не можу, що ти назвала її маленькою хвойдою.– сказала я,

коли ми в обнімку пішли в мою квартиру. Лів, уже переодягнена в мою футболку, діставала морозиво з морозилки. Ми замовили китайської локшини, яку я вічно напихаю спеціями і соусом чилі, і тільки під кінець третьої частини бондіани, Лів зволила мені сказати, що вже п'ять тижнів носить під серцем дитинку.

1 ... 18 19 20 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Матір, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Матір, Кайла Броді-Тернер"