Читати книгу - ""Я — донька ворога", Love"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Аеропорт був напружений.
Наче повітря знало — хтось із нас уже під прицілом.
Ми увійшли через службовий вхід. Завдяки підробленим документам — і ризику батька.
— Все має пройти гладко, — сказав він. — Але якщо нас помітять, вихід — тільки один: через старий вантажний ангар, ліворуч від головного терміналу.
— Ти з нами? — запитала я.
— Я залишусь. Їм потрібна моя голова. А ви — мої докази.
Вони не мають втратити вас.
Ми обнялись швидко. Без слів.
Я не знала, чи побачу його ще.
---
Процедура реєстрації була надто спокійною. Підозріло спокійною.
Ми майже дійшли до контролю, коли почувся крик:
— СТОЯТИ! Без руху!
Озброєні люди в цивільному. Але я знала — це не охорона.
Це ті самі, що вбили мою матір.
— Алі! — я схопила його за руку, і ми кинулися в бік ангара.
Постріли.
Люди кричали. Хаос.
Ми перескочили через огорожу, прослизнули в технічний коридор, повний пари й шуму двигунів.
— Сюди! — крикнув він, тягнучи мене за собою.
Через кілька хвилин ми прорвалися до старої злітної смуги.
Біля ангару вже чекав чоловік із бейджем міжнародної преси.
— Ви Софія? Алі? Швидко в авто, вони вже близько!
Ми застрибнули в машину. Вона рвонула з місця, а позаду — лунали постріли.
---
Уже в безпечному місці, журналісти включили запис.
— Розповідайте все. Зараз. Цей ефір буде наживо в усьому світі.
Вас почують.
Софія подивилася на Алі. Він взяв її за руку.
— Разом, — сказав він.
Вона кивнула.
> — Моє ім’я — Софія. Я — донька людини, яку ви вважаєте ворогом.
Але справжні вороги — ті, хто ховається за його ім’ям. І сьогодні ви дізнаєтесь правду…
---
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «"Я — донька ворога", Love», після закриття браузера.
