Читати книгу - "Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест"

― Я можу виконати твою просьбу після того, як крутну пляшечку і дам завдання гравцю, який випаде, ― озвалась тоді Мей. ― Думаю, так буде справедливо.

Лі Тун показово задумався. Бек уважно спостерігала за ним, а також за Мей, котра у цей момент здалася іще більш підозрілою.

Демон підняв вказівний палець, аби, потрусивши ним, сказати:

― Це дуже логічно, ваша величносте. Так і зробимо. Крутіть пляшечку!

І сів на своє місце, не в змозі терпіти, коли ж Мей накинеться на бокал з вином і відключиться просто на очах. Зрештою, він повернувся до Хуа Яна, аби запитати:

― А що, серйозно? Вона п’яніє від такої малої кількості алкоголю? Тобто… вона зараз абсолютно твереза?

― Угу… ― прошепотів дух Вогню, паралельно дивлячись на Сапфірове очарування, наче боячись, що вона його почує.

Та Мей дивилась виключно на пляшечку, котра уже розпочала свій рух.

Бек могла бути впевненою у тому, що її черга вже точно не наступить, після того, як пляшечка уже двічі обирала її, та тим не менш дівчина не відводила від неї очей. Магічна пляшечка прискорилась, а тоді враз зупинилась, вказуючи чітко на…

Ребекку.

― От лайно! ― в моменті вилаявся Хуа Ян.

― Серйозно? ― насупився Лі Тун. ― Вона справді настільки невезуча?

― Ох, її талант буквально «вирізала» і пересадила собі одна з наших заклятих ворогів… ― взявся пояснювати Хуа Ян. Лі Тун уважно слухав. ― Тож тепер Бек переслідує…

― Невдача? ― прозвучав голос Фелікса. Він виглядав цілковито здивованим. ― Але ж… його величність Багряний провісник у морі каяття завжди славився своєю неймовірною удачею. Усі здавна знають, що це такий вид магії, розробленої саме ним, тож я думав, що його удача здатна поширюватися і на тих, хто… ― але, второпавши, що заходить занадто далеко, а атмосфера довкола стає все напруженішою, Фелікс кашлянув і замовк.

Суть була в тому, що удача Мін Чженя і справді була до біса великою і його слова про те, що вона поширюється на всіх, хто поруч, являлися правдивими і навіть така чортова невезучість, як у Бек, ні за що не могла перекрити цю удачу.

Але сьогодні щось явно пішло не так. Або ж… може, сама удача, якщо можна так сказати, вирішила, що цей випадок ні в якому разі не являється проявом невезучості?

Та не дарма Фелікс затнувся, щойно побачив, як змінюється погляд Багряного провісника. До цього моменту демон вів себе вкрай розслаблено, було помітно, що він отримує цілковито задоволення від гри, не забуваючи, звісно, іноді з когось познущатися і не упускаючи можливості скорчити ту саму гримасу а-ля «я тут бос».

Але зараз Мін Чжень раптом випростався, забравши руки зі стола, сів у більш зосереджену позу і уважно поглянув на Мей. Дух Води виглядала зосереджено, і від цього її погляд здавався ще холоднішим ніж завжди.

― Ну, ― розвела руками Бек, нервово всміхаючись. ― Якщо вже так, то що ж… дія, ― зронила дівчина в запитувальній інтонації.

До цього моменту більшість із присутніх вже встигли протверезіти, адже, оскільки нові порції алкоголю в їхні організми перестали поступати, надприродна регенерація потрохи брала контроль над токсичними компонентами вина, знищуючи їх вщент за короткий період часу. П’яні в зюзю слуги Лі, Хуа Ян і Фелікс почувалися вже практично тверезими ― їх стан більше нагадував стан «напідпитку», однак Рейчел все ще не виявляла ознак полегшення. Вона сиділа із німим поглядом, дивлячись в одну точку, вочевидь, боячись, що, якщо встане, то неодмінно тут же звалиться від сильного запаморочення.

Мін Чжень, Гіон і Мей, схоже, не були п’яними зовсім. Та цьому не було чого дивуватися ― перший не пив відтоді, як почалася гра, лиш вдаючи, що пригублює вино, а останні двоє навіть не торкалися своїх бокалів, повних по вінця.

Не було сумніву ― як і Бек, Мін Чжень вирішив стежити за Мей і Гіон, адже очевидним залишався той факт, що вони приєдналися до гри не задля забави.

І тоді прозвучав голос Мей:

― Ти не вибрала правду, хоча я на це сподівалась, ― проговорила дівчина, виходячи з-за стільця і наближаючись до Бек, котра також підвелася. Обличчя Мей залишалося таким же беземоційним і, можна навіть сказати, маскоподібним, коли вона, поволі кліпнувши, проговорила: ― Тож моє завдання тобі зараз ― відповісти мені правдиво.

Тут же прозвучав голос Лі Туна:

― А це хитро!

Та, окрім нього, ніхто із присутніх не виявив такої голосної реакції. Усі погляди було прикуто до двох головних героїнь цієї події ― Мей та Ребекки. Обоє дивились одна на одну максимально пропалюючими поглядами, і очевидно було одне ― напруга у залі досягає пікової точки…

В наступну мить Мей озвучила своє запитання:

― Чому ти убила Фесту?

Моментально залом покотилася хвиля загального шоку. Усі почали переглядатися, та перешіптуватися не наважувалися, і лиш один тільки Мін Чжень, різко насупившись, не відвів погляду від Сапфірового очарування ні на секунду.

Обличчя Бек наповнилося тривогою. Пропалюючий погляд Мей викликав у неї моментально бажання чинити опір:

― Але… але я нічого не робила! Це Білолиций! Він убив її!