Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

І, повернувшись, Інга пішла геть. 

Лула зітхнула так, немов у неї гора з плечей звалилася.  Правильно Бір порадив їй  сказати,  ніби вона   тільки помститися прагнула, а більше – нічого. Можливо, тепер ніхто не стане копати далі, і не дізнається про сонне зілля. Бо порив – це одне, а сплановані дії – зовсім інше. 

До того ж Лулу налякала погроза Інги спотворити їй обличчя. Вона ні секунди не сумнівалася, що ця незрозуміла, божевільна дівка зі світу людей на таке здатна. 

В Уаджиті застосовували фізичного насильства, навіть до тих, хто провинився. Утім, Лула й не могла пригадати випадку, щоб хтось настільки завинив...

Ноги тремтіли, серце калатало,  та вона  продовжила перебирати рожеві букети...

– А хто сьогодні вночі був найщасливішим? – вигукнула Ліка, вибігаючи з кущів, що оточували ставок.

– Я була щаслива, це так! – сказала Інга, обіймаючи її і цілуючи в лоб.

– Олеся теж була щаслива. Знаєш, де вона провела ніч? Точніше, з ким? – хитро примружилася Ліка.

– Здогадуюся!

– Ну так... А он і вона сама! Зараз розпитаємо про подробиці!  – промовила Ліка, від нетерпіння потираючи долоні.

– Що за подробиці? –  весело запитала Олеся, яка, наближаючись, зловила її останню фразу.

–  Ну і наскільки ти була щаслива?

– Ренальд запропонував вийти за нього заміж... Ходімо, посидимо біля ставка... У мене досі голова йде обертом від усього, що сталося...

Вони увійшли вглиб дерев і сіли на лавку біля води.

– І ти погодилася? – запитала Інга.

– Я погодилася поїхати з ним у Даяд, якщо все закінчиться благополучно...

–  Благополучно?

– Я про те, що на нас післязавтра чекає... Ти ж сама казала, що магія нестабільна і може трапитися всяке...

–  Так! –  погодилася Інга, –  Мене це теж хвилює. Я все думаю, про ту силу, яку повинна набути. Щось я її не відчуваю…

– То  у вас з Адвіаном усе пройшло як треба, адже так? – обережно запитала Ліка.

– Так, ми впоралися. По суті, нічого не сталося... помста дурної баби...

– Що я пропустила? – насупилася Олеся.

– То ти ж нічого не знаєш! – пошепки вигукнула Ліка й озирнулася на всі боки, немов бажаючи переконатися, що, окрім Олесі, ніхто більше не почує, –  от уяви собі...

Інаг спершу хотіла зупинити її, але потім байдуже махнула рукою – нехай розповідає!