Читати книгу - "Симпатик"

руки на бильця, наче Лінкольн на своєму меморіальному троні.

— Навіть наш каліфорнійський пейзаж містить метафору на пояснення цього, — вів далі він, — бо ж іноземні трави задушили до смерті наші місцеві рослини. Змішування місцевої флори з іноземною часто має трагічні наслідки, як ви могли дізнатись і з власного досвіду.

— Авжеж, — погодився я і нагадав собі, що моя мінімальна платня мені потрібна.

— О, ці амеразійці, у вічному полоні між світами, що не знають, де їхнє місце! Уявіть собі, якби ви не страждали від того збентеження, що, певно, відчуваєте постійно — безперестанного перетягування канату в душі та зовні, між Сходом і Заходом. «Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох», згідно з точним діагнозом, поставленим Кіплінгом.

То була одна з улюблених тем завідувача кафедри, й одна з наших зустрічей навіть завершилася тим, що він дав мені завдання — перевірити цю ідею Кіплінга. Я мав взяти аркуш паперу й згорнути його по вертикалі. Угорі я мав написати «Схід» зліва і «Захід» справа. Тоді мав виписати східні та західні властивості своєї вдачі.

— Уявіть, що ця вправа — ваше власне індексування, — сказав завідувач. — Мої студенти східного походження неодмінно погоджуються з тим, що вона вкрай корисна.

Попервах я подумав, що він жартує, адже це завдання я отримав першого квітня, коли, за кумедним західним звичаєм, брехня має бути всесвітня… але він дивився на мене дуже серйозно і я згадав, що почуття гумору в нього немає. Тож я пішов додому і, трохи поміркувавши, записав таке:

Коли наступного дня я показав завідувачеві виконану роботу, він вигукнув:

— Пречудово! Гарний початок. Ви хороший студент, як і всі східні студенти.

Я проти власної волі відчув гордість. Як і всі відмінники, я прагнув лише схвалення, нехай би й від дурнів.

— Але є один недолік, — повів він далі. — Бачите, скільки східних якостей діаметрально протилежні до західних? На жаль, на Заході чимало східних рис набули негативного змісту. Це призводить до серйозних проблем з ідентичністю в американців східного походження, принаймні в тих, хто народився чи виріс тут. Вони почуваються не до діла. Вони не так уже й відрізняються від вас, теж розколоті посередині. То що може цьому зарадити? Чи приречений уродженець Сходу довіку почуватися чужим на Заході? Бездомним, чужинцем, іноземцем, байдуже, скільки поколінь його предків жили на землі юдейсько-християнської культури, не маючи змоги позбутися конфуціанських залишків старовинного і шляхетного спадку? Саме тут ви, як амеразієць, даєте надію.

Я знав, що в нього добрі наміри, тому відчайдушно намагався зберігати серйозне обличчя.

— Я?

— Так, ви! Ви втілюєте симбіоз східного та західного, можливість того, що з них вийде одне. З вас так само не можна виділити східний фізичний складник, як і західний. Те ж саме з психічними компонентами. Однак якщо зараз ви почуваєтеся ні в сих, ні в тих, то в майбутньому ви будете посереднім! Погляньте на моє амеразійське дитя. Сто років тому на нього дивилися б, наче на чудовисько, в Китаї так само, як в Америці. Нині для китайців він досі аномалія, але тут ми досягли значного прогресу, не так швидко, як вам чи мені хотілося б, однак доволі швидко, щоб сподіватися, що, коли він досягне вашого віку, всі можливості будуть відкриті для нього. Народжений на цій землі, він навіть може стати президентом! Таких, як ви та він, більше, ніж ви собі уявляєте, але більшість соромиться і прагне сховатися серед листя американського життя. Та ж вас стає все більше і демократія дає вам найкращий шанс знайти свій голос. Тут ви можете навчитися не розриватися між протилежними своїми частинами, а збалансувати їх і брати з них найкраще. Впоравшись з конфліктом у собі, ви станете досконалим перекладачем для обох сторін, послом доброї волі, що приведе до миру супротивні народи!

— Я?

— Так, ви! Ви мусите старанно ростити в собі рефлекси, вроджені для американців, щоб урівноважити ваші східні інстинкти.

Я більше не міг стримуватися.

— Це як інь та янь?

— Саме так!

Я відкашлявся, відчуваючи кислий присмак шлункового рефлексу моїх збентежених східних і західних нутрощів.

— Професоре?

— Гм?

— Чи змінилося б щось, якби я сказав вам, що я насправді євразієць, а не амеразієць?

Завідувач кафедри поглянув на мене добрими очима й дістав свою люльку.

— Ні, дорогий мій хлопче, анічогісінько.

Дорогою додому я заїхав до крамниці й купив білого хліба, салямі, літр горілки у пластиковій пляшці, кукурудзяний крохмаль та йод. Зважаючи на сентиментальність, я обрав би рисовий крохмаль, однак дістати кукурудзяний було легше. Вдома я відклав покупки й причепив папірця зі своїм розділеним нутром на холодильник. Навіть бідні люди в Америці мають холодильники, не кажучи вже про воду, туалет зі змивом та електрику двадцять чотири години на добу — комунальні виго`ди, які в нас удома мали не всі представники навіть середнього класу. Чому тоді я почувався бідняком? Можливо, це якось стосувалося моїх житлових умов. Моїм домом була квартира з однією спальнею на першому поверсі, й найпримітнішою її рисою був всеохопний запах вати з пупка, чи принаймні так я написав своїй тітці. Того дня, як і в усі дні до того, апатичний від горя Бон лежав на довгому язику нашої червоної велюрової софи. Виходив він лише заради роботи — прибирання вечорами в церкві преподобного Р-р-р-рамона, що намагалась економити на порятунку душ. Таким чином доводячи, що можна одночасно служити і Богові, і мамоні, церква платила Бонові неоподаткованою готівкою. Не маючи прибутку, що підлягав оподаткуванню, Бон міг розраховувати на державну допомогу й отримував її з крихтою сорому у відчутті свого права на неї. Він служив своїй країні за копійки, бився у війні, якою керували американці, й дійшов практичного висновку, що державна допомога — винагорода, ліпша за медаль. Він не мав вибору, крім як прийняти свою долю, бо нікому не був потрібен чоловік, що міг стрибати з літака, повзти тридцять миль[29], маючи вісімдесят фунтів[30] на спині, поцілити в центр мішені з пістолета і гвинтівки та прийняти більше ударів, ніж один з тих змащених олією професійних реслерів у масках, яких показує телебачення.

У ті дні, коли Бон забирав урядову подачку, як-от сьогодні, він витрачав готівку на ящик пива, а на талони на харчування брав тижневий запас морожених напівфабрикатів. Я взяв з холодильника свою порцію пива і приєднався до нього у вітальні. Бон уже обстріляв себе