Читати книгу - "Тінь перемоги"

видамо крик подиву. Або кілька криків, бо причин для подиву багато. 2.

Захисники жуковської геніальності можуть знайти безліч невідкладних і термінових справ, якими по саме горло був завантажений командувач військ Київського особливого військового округу. Однак, що б апологети не придумали, ми залишимося при своїй думці: не могло бути нічого більш важливого, ніж виступ на цій нараді. Погодимося: Київський особливий військовий округ могутній і важливий. Не будемо сперечатися: у командувача багато справ. Однак, попереду була нарада найвищого рівня, на якій повинно було обговорюватися найважливіше питання: як уберегти країну від розгрому і загибелі. Що могло бути важливішим? Проблеми Київського особливого військового округу тьмяніють у світлі важливості майбутньої події. Жукову дали можливість піднятися над рутиною одного округу й окинути поглядом стратегічні далі. Справами округу на короткий час могли б займатись заступники Жукова. На чолі округу стоїть військова рада, яка допомагає командувачу приймати рішення. Військова рада здатна керувати округом за відсутності командувача. Є у Жукова начальник штабу, є перший заступник і просто заступники, є начальник артилерії, командувач ВПС, начальник розвідки і ще ціла ватага генералів. Нехай вони займаються Київським округом, а сам великий стратег нехай зовсім небагато часу віддасть роздумам про майбутню війну і безпеку країни. Радянський Союз для Жукова повинен бути понад усе. Чи не так?

Якби Сталін і члени Політбюро вважали, що доповідь може підготувати якийсь полковник, то йому б і доручили скласти трактат і його зачитати. Але в Москві вважали, що цією справою надзвичайної важливості повинен займатися стратег першого рангу. Жукова через непорозуміння тоді вважали стратегом, тому з Москви прийшов наказ саме Жукову особисто готувати доповідь. Цей наказ ніби відсував на другий план справи Київського округу, тимчасово звільняв Жукова від відповідальності за округ і вимагав займатися справою державного значення. Та й Жуков поставлений командувати округом не для того, щоб усі проблеми вирішувати самому, а для того, щоб підібрати добрих помічників та заступників і змусити їх працювати. У доброго командувача все працює як налагоджений механізм, а сам він занурений в думку. Якби Жуков був добрим командувачем, то його відсутність на час підготовки доповіді не повинна бути помічена ніким. Командувач повинен поставити роботу в окрузі так, щоб усі його підлеглі діяли злагоджено й чітко незалежно від того, присутній шеф на командному пункті чи відсутній, сидить у кабінеті чи не сидить. Якби Жуков поставив управління округом правильно, то йому б вистачило часу займатися безпекою країни.

Але в Жукова все навпаки. Сам він займається справами Київського округу, і десятки генералів з його оточення зайняті тим же. А про майбутню війну і безпеку країни за Жукова думає полковник.

Так, полковник Баграмян, який написав доповідь замість Жукова, потім піднявся на великі висоти. Але в тому-то й річ, що Жуков цього зльоту не чекав і не передбачав, Жуков змусив думати замість себе явно маловідому людину, яка в той момент ніде нічим себе не проявила. Ось ставлення Жукова до безпеки країни.

Захисники Жукова стверджують, що великий полководець був страшенно зайнятий, що в нього просто не було часу думати про майбутню війну. Погодимося. Але якщо про майбутню війну не думати, тоді вся інша кипуча діяльність стратега - недолуга суєта.

3.

Згадаймо, як після війни Жуков пояснював свій плач при від'їзді до Києва. Ще раз повторюю його слова: «З відчуттям близької трагедії я дивився на безтурботно проводжаючих мене рідних і товаришів, на Москву, на радісні обличчя москвичів і думав: що ж буде з нами? Багато це не розуміли...»Отже, вони дурненькі за рік до війни не відчували її наближення і нічого не розуміли, а геніальний Жуков усе передбачив і все розумів. І ось йому, всевидючому, випала унікальна можливість за півроку до війни висловити те, що наболіло, прямо Сталіну в очі в присутності всього складу Політбюро і вищого командного складу Червоної Армії. От би Жуков і розповів Сталіну, Молотову, Кагановичу, Маленкову та іншим, що трагедія насувається! Але про своє геніальне передбачення про насування лиха Жуков розповів довірливим слухачам після війни, а тоді, перед війною, зі Сталіном, членами Політбюро і всім вищим керівним складом Червоної Армії своїми тривожними передчуттями чомусь ділитися не став.

Але ж не могла підготовка доповіді бути важкою. Не треба мудрувати. Не треба теорії, не треба незрозумілих міркувань. Якщо ти знаєш, що війна невідворотно насувається, якщо знаєш, що готовність до війни не відповідає сучасним вимогам, скажи це. Те, про що думаєш, те, про що плачеш, те і скажи. Ну хоч заплач перед Сталіном, як плакав на вокзалі 8 червня 1940 року!

І не могла підготовка доповіді зайняти багато часу.

У серпні 1939 року Жуков провів блискучу операцію з оточення і розгрому 6-ої японської армії в монгольських степах. Це був перший у ХХ столітті блискучий взірець справжнього бліцкригу. Німецьке вторгнення до Польщі відбулося пізніше - у вересні. Так, німецький бліцкриг у Польщі був ширшим за розмахом. Проте радянський бліцкриг у Монголії було набагато важче організувати. В Європі був хоч і напружений, але мир. Раптовий удар у мирний час підготувати простіше. А в Монголії вже йшла війна. Досягти раптовості в ході війни важче - противник напоготові. Крім того, німецька армія у війні проти Польщі використовувала свої стаціонарні аеродроми, бази постачання, командні пункти, вузли зв'язку, госпіталі, ремонтні заводи та бази, а в Монголії не було ні залізниць і ніяких інших доріг, ні лісів, ні аеродромів, ні телефонних ліній, ні телеграфних. Кожна колода для будівництва бліндажа, кожен телеграфний стовп, кожне поліно для солдатської кухні доводилося везти за сотні кілометрів. Зброя, боєприпаси, пально-мастильні матеріали доводилося везти по бездоріжжю іноді за тисячі кілометрів. Японська армія - одна з найсильніших у світі. За рівнем стійкості, дисципліни, відваги в бою і готовності до самопожертви японська армія не знає собі рівних. І от проти цієї армії була проведена блискавична нищівна операція, в результаті якої японські війська зазнали поразки, рівної якій не було у