Читати книгу - "Тінь перемоги"

У другій половині 1940 року з усіх вищих командирів Червоної Армії один тільки Жуков мав досвід проведення раптової, блискавичної наступальної операції за участю десятків тисяч солдатів, сотень танків, літаків та гармат. Ось він і повинен був передати свій досвід іншим командирам, які такого досвіду не мали. І не треба допомоги якогось полковника Баграмяна. Треба просто і ясно розповісти: я готував операцію так і так, а проводив її ось так. Зрозуміло, що майбутні операції Червоної Армії по захопленню Європи будуть відрізнятися від операцій у пустельних степах. Жукову слід було показати різницю між операціями в Центральній Азії та прийдешніми операціями в Центральній Європі. От і все.

Уявімо, що Жуков сам готував операцію з розгрому 6-ої японської армії на Халхін-Голі. В цьому випадку йому не треба докладати жодних розумових зусиль для підготовки доповіді. Адже він уже давно все продумав ще там, у степах Монголії. Залишається тільки продиктувати друкарці свої спогади.

Але Жуков не готував сам операцію на Халхін-Голі, тому й не міг без чужої допомоги виразно розповісти про її підготовку та проведення. Замість собі писати трактат про наступальну операцію Жуков садить полковника Баграмяна, який у той момент досвіду ведення сучасної війни не мав. Він тоді взагалі ніякого бойового досвіду не мав. У Першій світовій війні Баграмян служив у запасних частинах. В ході Громадянської війни був командиром кавалерійського ескадрону. Але не в Червоній Армії. Він воював проти неї. І не особливо успішно. У Вірменії, де командував Баграмян, ніяких гідних згадки боїв, операцій і битв не було. Після Громадянської війни, у грудні 1920 року, Баграмян перекинувся на бік переможців. Ось йому Жуков і доручив думати замість себе про майбутню війну й готувати рецепти грандіозних перемог.

Вражає тема доповіді.

Нас учили, що Радянський Союз готувався до відбиття ворожої навали. Якщо так, то на нараді вищого командного складу треба було вирішити одне тільки питання: як вороже нашестя відбити. Чому ж це питання не обговорювалося? Чому головною і єдиною темою наради було підготовка до вторгнення в Центральну Європу?

Ми бачили сумного Жукова, який ще в червні 1940 року плаче подібно до Ярославни, тужить про прийдешні жертви. Коли так, відмовся від доповіді! Якщо в тебе залишилося сорок грамів совісті, якщо тобі дорога доля країни і її народу, встань і скажи: не про наступ треба думати, дорогі товариші, а про відбиття агресії! Перш ніж ґвалтувати чужу дружину треба подумати над тим, як свою власну від зґвалтування вберегти. Перш ніж планувати вторгнення до Німеччини, давайте подумаємо про оборону своєї країни.

Після війни Жуков пояснював свої сльози при від'їзді до Києва в червні 1940 року дуже піднесено: «Я остаточно зміцнився в думці, що війна близька, вона невідворотна... Але яка вона буде ця війна? Чи готові ми до неї? Чи встигнемо ми все зробити?» Це він розповідав нам після бійки. Чому ці гарні слова він не сказав там, на нараді вищого командного складу? Чому він не поставив ці питання Сталіну та іншим товаришам з Політбюро? Замість цього Жуков з високої трибуни наради казав зовсім інші слова: «Необхідно виховувати нашу армію в дусі найбільшої активності, готувати її до завершення завдань революції шляхом енергійних, рішуче і сміливо проведених наступальних операцій». (Напередодні війни. Матеріали наради вищого керівного складу РСЧА 23-31 грудня 1940. Москва. Терра. 1993. Стор. 151)

Ось його мета: завершення Світової революції. Ось його метод: раптові нищівні наступальні операції.

Історики-комуністи знайшли пояснення, чому Жуков на нараді говорив не про відбиття агресії, а про завершення завдань Світової революції шляхом агресивної війни. Пояснення ось яке: Жуков планував швиденько відбити агресію, і тут же перейти в наступ. Добре придумано. Але придумано заднім числом. І якщо Жуков планував швиденько відбити агресію, а потім кинути Червону Армію в рішучий наступ на територію противника, то слід було так і зробити. Слід було цю саму агресію швиденько відбити. Чому ж не відбив?

Одне з двох: або ніяке відбиття агресії зовсім не планувалося, або плани відбиття агресії зразу виявилися нереальними і нездійсненними, тобто безглуздими.

Я схиляюся до першого пояснення: про відбиття агресії ніхто не думав, агресія Німеччини проти СРСР вважалася неможливою, тому стратегічна оборона Червоної Армії не передбачалася і не планувалася. І про це каже стенограма наради і безліч інших документів: про відбиття агресії ні Жуков у своїй доповіді, ні інші доповідачі і промовці навіть не згадали. Жуков казав про раптовий напад на противника. «Перемогу забезпечить за собою та сторона, яка більш вправна в управлінні та створенні умов раптовості у використанні сил і засобів. Раптовість сучасної операції є одним з вирішальних факторів перемоги. Надаючи виняткового значення раптовості, всі способи маскування та обману противника повинні бути широко впроваджені в Червону Армію. Маскування й обман повинні проходити червоною ниткою в навчанні та вихованні військ, командирів і штабів». (Напередодні війни. Матеріали наради вищого керівного складу РСЧА. 23-31 грудня 1940. Москва. Терра. 1993. Стор. 151)

У своїх мемуарах Жуков назвав тему доповіді на нараді, але текст чомусь не опублікував і подробиць не повідомив. Ось вони: «Всього на площі 30 на 30 км буде зосереджено 200000 людей, 1500-2000 гармат, маса танків, величезна кількість автотранспорту та інших засобів».

Це Жуков казав про концентрацію сил однієї з радянських армій вторгнення перед наступом, додаючи, що таких армій буде багато. Все, що написав полковник Баграмян, Жуков запропонував Сталіну, членам Політбюро і вищому командному складу Червоної Армії. Ці пропозиції були прийняті і здійснені. Дивіться німецьку хроніку, гортайте німецькі журнали 1941 року, ви побачите все те, про що говорив Жуков: «маса танків, величезна кількість автотранспорту та інших засобів». Все це було зібрано біля