Читати книгу - "Ми, горобчики"

139
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 28
Перейти на сторінку:
приїхав підводою й почав збирати опудала. Одне поклав, друге, і так повний віз, кілька опудал навіть стирчали з нього… Відтоді коленої весни цей чоловік розставляв опудала на ниві, а восени збирав їх. Він назавжди відмовився сіяти просо, бо боявся горобців. АВТОГРАФИ

Ніхто не знає, коли саме він стане знаменитим. А воно буває так: прокидаєшся вранці і поки потягуєшся в гнізді, розумієш, що ти вже знаменитий. Якщо спитати, чим саме знаменитий, відразу, може, й не скажеш, але відчуєш, що знаменитий.

Звичайно, знаменита особа набагато цінніша за незнамениту… Одного ранку Піук прокинувся в своєму гнізді дуже знаменитим. Напередодні він уполював комаху, схожу на жука-дроворуба. Ніхто з нас ще не спіймав такої комахи. Ми знали, що така є, чули про неї різні історії, але ніхто її не ловив і навіть не бачив. А Піук, коли летів повз річку, побачив на одному дереві дивовижну комаху, схопив її й закричав:

— Ура!

У Фу саме прав у річці майку і так з мокрою майкою й прибіг подивитися, що там діється. Пішохід, що насвистує, теж був поблизу, пішов через міст, щоб подивитися на комаху, але спіткнувся і впав у річку. Однак, і далі недбало насвистуючи, він підійшов до Піука та У Фу й захоплено розвів крилами.

Хтось пригадав розповідь Мітітакі про те, що на пташиній Рів’єрі горобець стає знаменитим, коли знайде щось рідкісне, або стрибне вище за всіх, або пролетить далі за всіх. Ось і Піук став знаменитим.

— Та який же я знаменитий? — ніяковів Піук. — Що тут такого — спіймав комаху.

— Знаменитий, знаменитий! — стверджував Шановний Добродій. — Коли ми перелетіли через Дунай і зупинилися в Турну-Мегурель, горобчиха Флоріца питала мене, чи не спіймав, бува, хтось із нас комаху, схожу на жука-дроворуба. Отже, й там знають, що вона є, але й вони не бачили її. А ми побачили. Ось що таке знаменитість, шановний добродію!

Лягаючи спати, Піук був такий, як і всі ми, а прокинувся знаменитим завдяки комасі-дроворубу. Ми, тільки-но повставали, взялися за справи, а Піук навіть не ворохнувся, бо вже був знаменитий.

— Важко, — гукає він нам з гнізда, — бути знаменитим! Розплющиш очі й не знаєш, до чого братися!

Справді — до чого братися? Ми сушимо собі голови, хочемо підказати йому, але нічого не можемо придумати. Нарешті сиворакша сказала, що Піук мусить роздавати автографи. Знаменита людина тільки те й робить, що роздає автографи. Якщо вона навіть не хоче, її все одно всюди примушують підписуватися, зупиняють, оточують і не пускають далі, аж поки не дасть автограф.


Нарешті Піукові вдалося схопити і зв’язати мотузкою славнозвісну комаху-дроворуба, завдяки чому він став знаменитим в усьому світі й пішов роздавати автографи направо й наліво.

— Тут нічого думати, — сказала сиворакша. — Просто рушаєш по світу й починаєш роздавати автографи! О, якби я була знаменитою, я б тільки те й робила, що роздавала автографи!

— Гм, знаменита! — сказав Шановний Добродій. — Легко сказати, але хіба можна стати знаменитою лише з журналом мод? Адже для цього потрібні бодай два журнали, шановний добродію!

Піук випроставсь у гнізді, як справжня знаменитість, і приготувався роздавати автографи.

— А де треба розписуватися? — спитав він.

— Iди, — кажу йому, — розпишись на багажі Цвіра. Коли Цвір полетить на Місяць, він доставить туди й твій автограф. Той, хто спіймав комаху-дроворуба, заслуговує, щоб надіслати автограф на Місяць!

Піук послухався, пішов і розписався.

Потім він помандрував по світу роздавати автографи, витрачаючи на це весь час. Якось повз нас пройшов поїзд, на паровозі ми побачили автограф Піука. І автобуси різні проїжджали по дорозі, і машини. Мушу вам сказати, що на всіх був Піуків автограф.

Ми завжди в дорозі, а по дорозі що тільки не проїжджає! І що б не проїхало, на всьому бачимо автограф Піука.

— Нехай розписується, — кажемо ми. — Адже не кожному щастить спіймати комаху-дроворуба. А Піукові пощастило.

Одне тільки нам не подобалося: тільки-но Піук став знаменитим, він зовсім нас забув. Здається, так буває з усіма знаменитостями. Одного дня він повернувся до нас і розповів, як усюди роздавав автографи і що світ дуже жадібний до автографів.


Піук вкрив автографами половину землі й збирався піти на другу половину. Горобчик Довгоніжка запевняв його, що на другій половині в стільки ж місця, скільки й на ній.

Тепер кожен з нас шукає свою комаху-дроворуба, щоб стати знаменитим, як Піук. Коли всі станемо знаменитими, покинемо свою теперішню роботу і підемо по світу роздавати автографи. Нічого, що дехто натякає з заздрістю:

— Маючи комаху-дроворуба, знаменитим може стати хоч хто!

Усе ясно: де є знаменитість, є й заздрощі. Казати легко, а от спробуй знайти комаху-дроворуба і спіймати її! Що ви на це скажете?

МАЛЬОВАНІ ГОРОБЧИКИ

Як

1 ... 20 21 22 ... 28
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ми, горобчики», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ми, горобчики"