Читати книгу - "Дощило птахами"

дня вирішили відвезти її на хутір, аби перевірити, чи старі порозуміються. Вирушили на всюдиході. Стареньку й це не здивувало. Вона дозволила підняти себе до кабіни дивного механізму, сіла та безтурботно схопилася руками за плечі Бруно. Стів ішов слідом разом зі своїм псюрою.

Том і Чарлі, зачувши віддалений шум, чекали зовні.

Перед хатинкою Чарлі утворився справжнісінький натовп. Четверо чоловіків, одна жінка, четверо собак і ціла хмара москітів, що також завітали на оглядини.

Говорив, за звичкою, Том. Він закрутисто привітав пані, скоса кинувши погляд, від якого — на його думку — будь-яка годяща жіночка мала би зашарітися. І мусив почервоніти сам, раптом збагнувши, що варто б вибачитись, але в його віці кров уже нікуди не приливає, тож він лише зблід і подумав, що панійка занадто вродлива — справжня перлина! — і надто граційна, тож навряд чи їй тут місце.

Чарлі взявся господарювати, аби не сказати зайвого. Знайшов для кожного зручний кругляк, запалив ватру, що прогнала комарів, і зник у хатинці, щоб нагріти води, пригадуючи, скільки посудин для чаю в нього є. Старенька з пінистим волоссям і схожими на мереживо ручками видалась йому крихкою, мов пташеня. Здається, тільки дмухни — і пташеня випаде із гніздечка. Він знітився від такої думки. Хотілося не дмухати, а посадити її обережно на долоню і віднести до гнізда. Така перспектива сконфузила його ще більше.

Розмову підтримували Стів і Бруно — вони обмінювалися зауваженнями щодо гарної днини та форелі в озері, очікуючи нагоди перейти до того, що бентежило всіх.

Чай було випито, сонце докотилося до зеніту, а вони ще й кроку не зробили до, здавалося б, недосяжного: висновку, що бабця могла б зупинитись у Тедовій хатці.

І тоді вперше заговорив Чарлі:

— Як нам називати вас?

І тітонька, не вагаючись, відповіла, так, ніби давно знала відповідь, хоча й досі мучилася вибором серед імен, розкладених на готельному ліжку.

— Марі-Денеж[4].

— Марі-Денеж... Прегарне ім'я.

Отак Чарлі, ще навіть не усвідомивши цього, погодився на присутність Марі-Денеж. Його мозок зненацька запрацював дуже швидко — хутчіше, ніж зазвичай — можливо, занадто хутко; думки плуталися, він не встигав за ними — тож, перш ніж думка набула певної форми у голові, Чарлі вже чув власний голос:

— Ми зведемо щось для вас неподалік, щось зручніше — отут, поруч із моєю хатиною. Ми ж не можемо селити вас так, ніби ви все життя провели серед дерев!

Несподіваний задум збентежив усіх, а проте — здійснити його було неважко. Він одразу знайшов місце у серці кожного, адже всіх непокоїла потреба тривожити примарне життя Теда. До того ж, ідея Чарлі спонукала до дії — після хатини для Тома тут вже давно нічого не будували. Кілька недобудованих хиж повалились і потребували ремонту, проте оселя — то інша річ. В оселі мешкають, помирають, видивляються сонечко, що літніми ранками очікує на людей і швидко сідає узимку, а ще в оселі дослухаються до нічних шарудінь — оселя всюди супроводжує наші думки і часом перетворюється на єдиного друга.

«Щось зручніше», — сказав Чарлі, і мав рацію. Шановна пані Марі-Денеж мала право на хатинку з вигодами. У першу чергу водогін, — щодо цього згоди дійшли відразу: авжеж, їй знадобиться вода! Серйозний виклик. Стали обговорювати деталі. Згодом вирішили, що знадобляться і душ, і вбиральня. До облаштування вони взялися з не меншим завзяттям. Зведення хатини для нового члена громади захопило їх так, що вони забули про саму пані, яка тихенько сиділа на кругляку і почергово кидала на кожного з них розпачливі погляди.

— Кіт... Я хочу, щоб у моїй хаті жив кіт!

Чоловіки стривожились, та відразу полегшено зітхнули. Вона вказала їм на негарні манери і дала знати, що згодна на все, якщо буде кіт.

Тож їй звели хатку поруч із Томовою. З вигодами. Водогін, душ і вбиральня всередині — це потребувало великих зусиль. Воду підвели з озера трубою, обкрученою ізоляційною плівкою; бензиновий генератор закачував воду всередину хатки. Для нагрівання води в душі використали пропан, який уможливив і освітлення, й опалення, і живлення грубки та рефрижератора — небаченої розкоші в лісових нетрях, що, втім, виявилися необхідними для старої, яка не звикла ні до дров, ні до життя на природі. Утім — вона ні до чого не звикла. Шістдесят шість років у зачині позбавили її буденних навичок; вона відвикла від життя. Авжеж, пташеня, що випало із гнізда, — весь час пригадував Чарлі.

Будівництво тривало три тижні. Хижка постала доволі швидко, адже обрали традиційну структуру з модринами та ізоляційними дошками. Кругляки забрали б значно більше часу. Хижка складалася з однієї великої кімнати і однієї маленької, яку назвали ванною. Том і Чарлі давно забули про існування подібних вигод — тож, приголомшені, називали нову споруду не інакше як «будиночок Марі-Денеж».

Робота починалась рано-вранці із приїздом на всюдиході Стіва й Марі-Денеж. Старенька обожнювала свій номер у готелі, але страхалася самоти, і, хоча жодної користі з її присутності на будівництві не було, вона весь день проводила там. Бруно прибував пізніше. Замість фургона він брав пікап, який навантажував усім необхідним для будівництва. Грошей мали вдосталь, як і завжди, адже плантація давала більш ніж достатньо.

Гарний настрій Марі-Денеж щодня давав нові тріщини. Спочатку були ледь помітні блискавки в погляді, потім з'явилися темні зони, а згодом вона взагалі почала зникати, і погляд її порожнів.

Часом лунав її спів. Старенька вмощувалась у траву понад озером і