Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

— цінність і період життя конкретної інформації істотно зменшилися;

— рівень інформаційного шуму колосальний і продовжує зростати;

— люди не вміють фільтрувати інформацію і, як наслідок, споживають усе підряд, без особливих запобіжників і правил;

— більшість каналів транслюють суперечливу, однобоку, су­б’єк­тивну інформацію — людина губиться в розмаїтті думок;

— власник/замовник більшості каналів невідомий;

— інструменти маніпуляції глибоко інтегровані в кожен з каналів.

ПРИКЛАД

Іван Петрович дуже хоче розібратися, за кого йому голосувати на виборах. Для цього він стежить за всіма новинами по телевізору і радіо. Проте він знає, що там усі брешуть, тому більше довіряє інтернету. Для цього він навчився ним користуватися і не просто регулярно читає новини в онлайн-ЗМІ, а й системно вивчає стрічку Facebook, дивиться політичні огляди на YouTube, шукає інформацію в Вікіпедії.

Іван Петрович ходить на всі зустрічі з кандидатами і ставить їм нагальні питання. Він знає про них все, але не може зрозуміти, хто з них бреше. Йому дуже важливо, щоб зменшилися комунальні платежі і виросла пенсія — він просто не може вижити зараз без допомоги дітей. А він же хоче сам допомагати рідним, а не щоб допомагали йому.

Іван Петрович довго думав і проголосував за молодого, жвавого кандидата, який упевнено обіцяв, що вже до кінця року комуналка зменшиться, а пенсії зростуть. Потрібно давати дорогу молодим, старі тільки красти вміють.

# 5. Односторонній вплив VS Взаємний вплив на інформаційне поле

Раніше діалог в інформаційному полі вівся виключно в односторонньому порядку. Максимум, що могли люди, — обговорити отриману в ЗМІ інформацію серед своїх знайомих. Звісно, резонансні події приводили до масових обговорень і формувалися в суспільне невдоволення. Та це були дуже рідкісні винятки. В основному нас зомбували в кращих традиціях Геббельса. Результат залежав від простоти і частоти повідомлень, а на реакцію людей не зважали зовсім.

Наразі ситуація змінилася. Кожен може висловити свою думку на той чи інший меседж, і в нього є своя аудиторія, яка це почує і публічно обговорить. Отож після публікації більшість меседжів починають жити своїм життям, трансформуючись і обростаючи новими значеннями і смислами.

ПРИКЛАД

Іван Петрович щоранку поглинає всі новини. Близько обіду він традиційно спускається у двір, де грає в доміно зі своїми друзями. За партією-другою вони обговорюють останні новини і своє ставлення до них. Їхні бурхливі дебати чує весь двір. Бабусі, які сидять на лавочці, теж обговорюють новини — Іван Петрович багато років для них новинний авторитет.

Марії Степанівні онук подарував комп’ютер, і вона активно освоює соціальні мережі. Вона читає всі офіційні пабліки президента і пише в коментарях авторитетну думку Івана Петровича.

Галина Іванівна активно слухає радіо і часто дзвонить в інформаційні програми. Спираючись на авторитетну думку Івана Петровича, вона відповідає на питання ведучого про ситуацію в країні.

Як підсумок, усе, чого нас вчили батьки, тепер просто не можна застосувати. Вроджений імунітет одночасно зруйнувався для всього живого. А для того щоб з’явився новий, потрібно виробити нові правила. Проте їх немає. Навіть більше, формування їх нікому не вигідно — адже людину без імунітету набагато легше інфікувати і набагато швидше можна перетворити на овоч. Звісно, є винятки — люди, які з огляду на професію, специфічне коло спілкування самостійно почали виробляти новий імунітет, латаючи дірки вродженого. Утім це переконлива меншість.

2.6.2. Як руйнується соцiальний iмунiтет

Щодо соціального імунітету ситуація так само безрадісна, але ще складніша. На нього також впливають трансформаційні процеси в країні. Ось ключові.

Економічне благополуччя людини і її сім’ї — наскільки вони фінансово незалежні й можуть дозволити собі всі базові товари і послуги, а також мати запас на форс-мажорні ситуації. Наскільки цей дохід стабільний і змінюється з роками.

Що є зараз: суспільство доволі сильно розшароване і перебуває в постійній трансформації. У країні немає нормальної пенсійної системи, що нікому не дає впевненості в забезпеченій старості. Традиційні кризи боляче б’ють по незміцнілому середньому класу. Фінансової впевненості в майбутньому просто немає. Або ти працюєш і заробляєш, або не працюєш і тихо вмираєш.

Розвиненість інститутів, які можуть бути противагою або бар’єром у разі розвитку шкідливих процесів у суспільстві. Ідеться як про державні форми, так і про громадські.

Іншими словами, це прийняті в суспільстві канони поведінки, які знають, розуміють і яких дотримуються всі люди (або хоча б більшість). Вони підкріплюються вибудуваною системою інститутів, які стежать за їхнім виконанням і карають за невиконання. Вони ж є системою противаг.

Що є зараз: старе тоталітарне остаточно знищено, але нове демократичне ніяк не може побудуватися. За фактом ми живемо в гібридному тоталітарно-демократичному суспільстві з правилами, які ніби і є, але дотримуватися їх необов’язково. З інститутами, які є, але працюють на того, хто платить гроші. Як наслідок, кожен робить те, що вважає за потрібне, а в критичний момент сподівається тільки на себе.

Рівень освіти — наявність у члена суспільства актуальної, мінімально достатньої освіти, щоб він міг виконувати свій громадянський обов’язок. Тобто пояснення зрозумілою мовою і перевірка результатів закріплення даної інформації. А також рівень критичного мислення, тобто здатність людини ставити під сумнів інформацію, що надходить, власні переконання.

Що є зараз: поточний устрій суспільства дуже складний, а рівень знань громадян про нього вкрай низький. Середня і вища школи з формуванням базового пакета знань громадянина не можуть упоратися. Це робить будь-яке публічне обговорення і голосування абсолютно маніпулятивним. Адже хто більш переконливий, гарний, харизматичний, той і правий.

Доступність інформації та її обсяг значно зростають, але саме це продукує інформаційний шум. Через нього й невміння людей працювати з інформацією суспільство мінімально поінформоване про реальні процеси. При цьому немає жодних фільтрів, які очищають інформацію від фейків, маніпуляцій, викривлень.

Що є зараз: у людини немає своєї думки, яка ґрунтувалася б на об’єктивній і/або первинній інформації. Переважна більшість робить висновки, керується інформацією, отриманою від когось — хто, на їхню думку, «перелопатив» цю гору інформації і сформував думку.

Наявність і доступність інструментів маніпуляції, які мають достатнє охоплення аудиторії і рівень довіри, щоб інформацію, яку вони транслюють, слухали і чули. Водночас доступ до таких інструментів закритий або ускладнений через монополію або дорожнечу.

Що є зараз: з появою інтернету, соціальних мереж та інших елементів цифрової епохи набір інструментів став максимально широким — і продовжує збільшуватися. При цьому до повного або часткового інструментарію має доступ кожна людина. А для формування пулу інструментів, достатнього для маніпуляції тисячами людей, вистачить і декількох сотень доларів.

Загальний рівень психологічного здоров’я соціуму — тобто стан благополуччя, за якого людина може реалізувати свій потенціал, упоруватися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти.

Що є зараз: ми опинилися під впливом одного з найбільших стресів, які є на Землі, — війни. На наших плечах минулі та очікувані економічні кризи, зміна політичних еліт і підвалин, невизначеність у майбутньому, загальна нестабільність, часті зміни.

Загальний рівень фізичного здоров’я соціуму — наскільки людина здорова, бадьора, сповнена енергії.

Що є зараз: постійна втома і депресія, зайва маса і хронічні захворювання, сотні тисяч смертей від раку, СНІДу або більш «побутових» хвороб.

Однорідність соціуму, порівняння себе з іншими — наскільки людина відчуває себе нормально, не гірше за інших, наскільки відповідає якомусь