Читати книгу - "Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
І вона вибрала третій варіант.
Сіла просто на порозі кімнати і почала тихенько співати. Колискову пісню. Так робила її мати, коли Софійка була маленькою, був живим тато, і у них все було добре. Мама тоді була ніжною й дбайливою, називала її кульбабкою, бо у Софійки в дитинстві дуже погано росло волосся, був один пушок аж десь років до семи. Хоча потім воно як почало рости! І коли Софійці снилися якісь погані сни, мама співала їй колискову, і це завжди допомагало.
Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота — коло плота.
Питається сон дрімоти:
— А де будем ночувати?
— Де хатонька теплесенька,
Де дитина малесенька, -
Там ми будем ночувати,
Дитиночку колихати.
Ой на кота та воркота,
На дитину та й дрімота.
Котик буде воркотати,
Дитинонька буде спати.
Софійка знала слова напам’ять. Та й співала вона непогано, її завжди брали в шкільний хор.
Дівочий голос, тихий і чистий, злітав під високе кам’яне склепіння Аріанової кімнати, поширювався м’якими хвилями, відганяв зло й страждання. Аріан, ще кілька разів застогнавши, раптом посміхнувся уві сні. Обличчя його зовсім змінилося, на щоках з’явилися ямочки, і Софійка сама трохи не застогнала від розпачу. «Ще тільки цих ямочок мені не вистачало! - подумала вона. – І так я надмірно співчутлива й добра, щось зі мною не те!». Колискова закінчилася, і Софійка побачила умиротворення на обличчі дракона, він спав спокійно й тихо, мов дитина. Дівчина обережно піднялася з підлоги, прикрила двері і пішла геть.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук», після закриття браузера.