Читати книгу - "Ти — мої крила, Вікторія Франко"

Залишаючи клініку, Маріса виглядала вже набагато живішою. Сидячи у Мілени на руках, вона з цікавістю розглядала все навколо, крутячи головою на всі сторони. Лікар запевнив нас, що вже завтра вона знову активно бігатиме та гратиметься. Але порадив кілька днів потримати її на м’якій дієті.

Впродовж усієї дороги додому, Мілена лагідно розмовляла зі своєю дівчинкою. Вона ніжно гладила її спину і притискала до себе, як найцінніший скарб. Спостерігаючи за цією картиною, я радів, що собака поступово приходила до тями. Якщо дівчина настільки сильно засмутилася через її хворобу, то мені навіть страшно було уявити, в якому стані вона б перебувала, якби її песик не вижив. 

Опинившись у квартирі, Мілена обережно поклала Марісу на диван у вітальні та запропонувала випити кави.

— Кава — це добре, але щось мені підказує, що ти за сьогоднішній день навіть крихти не з’їла. Чи я помиляюся? — звернувся до коханої серйозним тоном, наперед здогадуючись, якою буде відповідь.

Мілена мотнула головою, і чомусь я був зовсім не здивований. Тому мовчки дістав телефон, щоб замовити для нас вечерю з ресторану. Ознайомившись з меню, дівчина традиційно обрала рибу. Вона обожнювала морепродукти у всіх можливих варіаціях. А для себе я взяв стейк з овочами. Поки робив замовлення, кохана встигла зробити нам каву і поставила дві чашки на журнальний столик перед диваном.

— Ходи до мене, — я легенько потягнув її за руку, посадивши дівчину собі на коліна. 

— Дякую тобі, що поїхав зі мною, — прошепотіла мені на вухо, зачіпаючи своїм лагідним голосом кожен мій нерв. — Мені було так страшно… Без тебе я б не впоралася.

Я ніжно притиснув мою крихітку до себе і поцілував у щоку.

— Не говори так… Ти б з усім впоралася і сама, — твердо переконував дівчину у її силі. У відповідь Мілена подарувала мені легкий поцілунок в губи.

Поки не приїхав кур'єр, я запропонував дівчині трохи відпочити, і вона не протестувала. Тому підхопивши Мілену на руки, я відніс її в спальню і дбайливо поклав на ліжко. Зручно вмостивши голову на свою подушку, моя дівчинка закуталася в ковдру і заплющила очі. 

Невдовзі привезли їжу. Тихенько заглянувши в кімнату Мілени, я помітив, що вона заснула. Тому не став її будити. Вона сьогодні добряче перенервувала, тож їй корисно буде трохи відпочити. Поїмо пізніше… Вмостившись на дивані, я неголосно увімкнув телевізор і пригорнувши до себе білий клубок шерсті, дивився футбольний матч. 

Приблизно через годину Мілена прокинулася. Вона вийшла зі своєї кімнати, сонно потираючи очі й в цей момент виглядала дуже кумедно. Дівчина підійшла до мене і присівши поруч на дивані,  поклала голову на моє плече.

— Привіт, спляча красуне.

— Привіт… — ледь чутно відповіла моя маленька. — Пробач, що заснула і залишила тебе самого. Це було не дуже гостинно з мого боку…

— Я вже достатньо дорослий, щоб дати собі раду. Тож за мене не хвилюйся, — легенько провівши пальцями по щоці дівчини, я вкотре милувався її красою. — Може повечеряємо?

— Звісно, — Мілена пішла розпаковувати пакети з їжею, щоб її підігріти. І здивовано підняла брови через те, що вони були незачеплені. — Ти зовсім нічого не з'їв… Чому? Ти що, чекав на мене?

— Авжеж, — серйозно проговорив і так зрозумілі, на мою думку, речі. Мілена ледь помітно всміхнулася, не приховуючи здивування від моїх слів.

За вечерею я розповів дівчині про свої успіхи у переговорному процесі з банком. Вона була в курсі, що я вже давно чекав на їх рішення, тож щиро привітала мене. Потім я почав ділитися з коханою своїми планами на майбутнє, щоб трохи відволікти її від сьогоднішнього стресу. І це спрацювало. Вона активно коментувала усі мої ідеї, не соромлячись висловлювати свою думку. І чим більше ми говорили, тим більше рожевіли її щічки. А під кінець вечері в її погляді знову з'явилися яскраві вогники, які я так сильно любив. 

Прибравши брудний посуд, дівчина ввімкнула посудомийку та обернулася до мене обличчям. Обпершись об стільницю, вона мовчки гіпнотизувала мене своїми прекрасними очима і посміхалася. Мілена манила мене до себе і я сам не зрозумів, як ми опинилися максимально близько. Ніжно торкнувшись її плечей, я схилився до шиї дівчини, і торкнувся вустами її ніжної шкіри. 

Цього моменту я чекав цілий день. Страшенно скучивши за моєю дівчинкою, я мріяв скоріше її поцілувати. І кайфуючи від нашої близькості, не хотів зупинятися. А треба було… Мілена ясно дала зрозуміти, що не готова до більшого. Тому краще мені забиратися звідси від гріха якнайдалі, поки не наламав дров…

Перервавши наш поцілунок, я збирався побажати дівчині солодких снів. Але, мабуть, доля вирішила трохи познущатися наді мною. Тому що Мілена мене випередила і попросила залишитися на ніч. Їй було страшно, що Марісі знову могло стати погано. Тому вона хотіла, щоб ми разом приглянули за собакою.

Як я міг їй відмовити? Та ніяк… Хоча й чудово розумів, що власноруч приговорюю себе на тортури. Навіть зараз я ледь стримувався, щоб не накинутися на Мілену, тому що хотів її до безумства… Тому не важко було здогадатися, які думки вируватимуть в моїй голові усю ніч, коли дівчина спатиме поруч зі мною в одному ліжку… Схоже, влип ти, Ярик, по повній програмі…