Читати книгу - "Ти — мої крила, Вікторія Франко"

Розділ 9

Мілена

Теплі струмені води ніжно пестили мою шкіру, поки я не поспішаючи приймала душ. Заплющивши очі від насолоди, я уявляла, як змивала із себе усі негаразди важкого дня. Але водночас, назавжди закарбовувала у своїй пам'яті теплі й приємні враження від поведінки Ярослава.

Згадуючи сьогоднішні події, я щасливо посміхалася, усвідомлюючи, що не помилилася у своєму виборі. Щира турбота та підтримка, які мені подарував Ярик, були для мене дорожчими за усі коштовності світу. Тепер я не сумнівалася, що моє серце линуло до нього не даремно… 

Хвороба Маріси моментально занурила мене у жахливий стан. Страшенно перелякавшись за свою крихітку, я розгубилася і не розуміла, як мені їй допомогти. А ось мій коханий, на відміну від мене, поводився впевнено та спокійно. Він легко все владнав, зберігаючи холодний розум і впевненість у собі. В цю мить Ярик нагадав мені мого батька. Тому що тато теж вмів залагодити будь-яку ситуацію без особливих зусиль. Хтозна, можливо, коли-небудь в майбутньому, мені теж вдасться успішно опанувати це вміння, перейнявши їхній досвід…

Сьогодні Ярославу вдалося зруйнувати у мені останні умовні бар'єри, що досі розділяли нас. Усі сумніви, що донедавна жили в моїй голові одномоментно розчинилися і я остаточно переконалася у щирості його почуттів. Тому я хотіла, щоб ми нарешті стали одним цілим в усіх можливих сенсах цього слова. Тож більше я не збиралася стримувати від близькості ні себе, ні його.

Прийнявши це рішення, я не боялася. Навпаки, була впевнена в ньому на сто відсотків. Тому замість звичного теплого халата, в який щоразу куталася після душу, я одягла спокусливу нічну сорочку. Чорний шовк з мереживними вставками ідеально огинав кожен міліметр мого тіла, майже не залишаючи місця для фантазії. Але я все ж вирішила зупинити свій вибір саме на ньому, сподіваючись, що Ярику сподобається мій вигляд. 

Переступивши поріг спальні, я побачила, що хлопець уважно дивився якийсь фільм, зручно розташувавшись на моєму ліжку. Помітивши мене, його обличчя здивовано витягнулося і він кілька секунд сканував мене поглядом. Подумки, я тішилася від такої реакції, відмітивши, що, мабуть, не помилилася з вибором вбрання.

Зберігаючи невимушений вираз обличчя, я пройшла повз Ярослава до туалетного столика і нанесла кілька крапель крему на обличчя. А потім взяла гребінець і почала розчісувати своє волосся, крадькома спостерігаючи за відображенням коханого у дзеркалі. Хлопець невпинно витріщався на мене впродовж кількох хвилин, а мене все більше розпирала цікавість, коли вже він скаже бодай слово.

Втім, подальша поведінка Ярика неабияк здивувала. Замість того, щоб покликати мене до себе і занурити у свої обійми, він сердито насупився і відвів від мене погляд, ховаючи очі додолу. Якщо чесно, я навіть трохи розгубилася та образилася від такої реакції. Але вирішила цього не показувати. Що це з ним?.. 

Намагаючись тримати на обличчі легку посмішку, я вирішила зробити перший крок до зближення. Тому підійшла до ліжка і лягла поруч з коханим, розмістивши свою руку на його грудях. Але мої старання не мали жодного ефекту. Ярик продовжував мовчати, як риба, навіть пальцем не торкнувшись мене. Це було дуже дивно… Адже раніше хлопець не втрачав жодної можливості пообійматися або вкрасти поцілунок. А зараз зі сторони Ярослава був повний ігнор щодо мене. Крім того, я відчувала, як його грудна клітка напружилася під моєю долонею і це мені зовсім не подобалося.

— Любий, з тобою все нормально? — заглянула хлопцю в очі, намагаючись знайти відповіді на свої питання.

Натомість Ярик кілька секунд гіпнотизував мене німим поглядом, а потім різко зіскочив з ліжка.

— Мілено, вже дуже пізно. Тобі час відпочивати.

— А тобі?

Навіть не поглянувши на мене, Ярик повідомив, що йде в душ. І побажавши гарних снів, залишив кімнату. Хлопець поводився дуже холодно та незвично. Це мене непокоїло та пригнічувало. Насилу придушивши в собі образу і шквал емоцій від нерозуміння, я повільно розстелила ліжко і чекала його повернення. Досі залишалося загадкою — яка все ж муха вкусила Ярика? Але я буду не я, якщо не дізнаюсь причини такої різкої зміни в його поведінці.

Мені здавалося, що з моменту, коли Ярик пішов у душ, пройшла ціла вічність. Ну або принаймні не менш, як година. Але хлопець не повертався… Я не розуміла, чим там можна було займатися стільки часу, адже навіть у мене косметичні процедури проходили швидше. Тому вийшла з кімнати, щоб перевірити чи все гаразд. 

І, на моє превелике здивування, переступивши поріг вітальні, відразу ж знайшла свою пропажу.  Ярослав спокійненько сидів собі на дивані й дивився бокс. Схоже, він навіть і не думав повертатися до мене, поки я, як дурепа, чекала на нього. Виходить, хлопець цілеспрямовано мене уникав… Але чому?

Після того, як Ярик мене помітив, у його погляді з'явилося здивування, приправлене легким розчаруванням. Він важко видихнув і приречено закотив очі. І це мене трохи роздратувало… Як це розуміти?.. Невже я встигла так швидко набриднути йому?..

Крадькома пройшовшись поглядом по моїй фігурі, Ярик швиденько відвів очі, вдягнувши на обличчя маску байдужості. Але під час його розглядань, кадик хлопця нервово сіпнувся і йому не вдалося це від мене приховати. Ага! Попався, мій любий… Отже, не зважаючи на твій відкритий ігнор, я все-таки тебе хвилюю... І ти лише вдаєш, що тобі абсолютно байдуже на мою присутність… Цікаво, з якої причини ти так поводишся? Що ти хочеш мені цим довести?.. Ну гаразд, Ярику… Хочеш пограти? То пограємо… Я не заспокоюся, поки не дізнаюся в чому річ…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍