Читати книгу - "Життя з Алісою поза дзеркалом, Богдан Миколайович Бойчук"

17. Ніхто не в силі протистояти коханню молодої дівчини

Не можу сказати, що мої стосунки з Гільдою гіршали. Але не можу також сказати, що я був особливо щасливий з того, що починало діятися.

У Гільду закохався дуже багатий фінансист Макс. Він був молодий, високий і гарний мужчина з хвилястим русявим волоссям. То й не диво, що Гільда присвячувала йому особливу увагу. Нічого незвичайного в тому не було. Незрозумілим

для мене було лише те, що Макс не хотів чекати на свою чергу, як кожна порядна людина, з усіми іншими «дорогими» клієнтами в суботи чи неділі, а вимагав майже такого протоколу, яким користуються лише посли extraordinaire. Тобто хотів проводити з Гільдою цілі ночі під час тижня. А це вже було грубим втручанням у мою програму з Гільдою. На таке я не міг погодитися! Але й не міг багато протестувати, бо знав, що Гільда скоріше викине з ліжка мене, аніж Макса.

Та й не було справжньої причини чинити бурю, бо Гільда дуже гарно вдекорувала для мене окрему кімнату, де я міг преспокійно й вигідно спати в ті ночі, коли вона виробляла з Максом свої улюблені номери. Значить, вона мене все-таки любила.

Але мене нервували стогони, викрики, скавуління й сопіння, які неслися з нашої спальні. Тож у ті ночі, коли до Гільди навідувався Макс, я йшов до свого помешкання.

Та вищі сили, видно, співчували мені. Тож одної ночі, коли я повертався з корчми, то здалека помітив коло вхідних дверей жіночу постать. У мені зануртувала кров. Як людина філософського крою, я завжди був готовий на нові інтелектуальні авантюри, особливо з жінками.

Я приспішив ходу і, коли наблизився до нашої брами, розпізнав ту студентку, з якою провів таку щасливу ніч на пляжі, та не дуже щасливий вечір у своєму ліжку, бо саме тоді мене переслідували видива Лізи, і, з точки бачення студентки, я не дуже логічно поводився.

Дівчина стояла з наплечником і, усміхнувшися до мене, спитала, чи могла б переночувати зі мною.

Я опинився в дуже складному становищі — докучало трішки сумління. Бо неподалік, удома, мав дружину, тобто Гільду; а тут, у помешканні, мав у дзеркалі Алісу. Але не міг я також залишити таку гарну дівчину на вулиці. Це було б вкрай нерозважно. І негуманно, можна додати. Зрештою, я не раз у житті переконувався, що щасливі нагоди приходять дуже рідко, і коли якоїсь нагоди не використаєш, то ціле життя можеш чекати на неї й не дочекатися. Отже, я запросив дівчину до себе.

Роздягнувшися (ох, які в неї чудові груди!), дівчина розповіла мені свою трагедію. Вона має нареченого. При кінці семестру, тобто в червні, вони мали побратися. Але нещастя захотіло, щоб професор біології нареченого захворів, і лекція його була скасована. Тож, прийшовши раніше додому, наречений застав її в ліжку з професором історії. Він викинув голого професора надвір, а її побив і вигнав з помешкання.

Дівчина ніяк не могла зрозуміти поведінки свого нареченого, бо ж між нею й професором історії не було нічого емоційного, а чисто академічні стосунки. У цьому я щиро співчував дівчині. Бо також не розумів такої радикальної поведінки її нареченого. Годинка інтелектуальних стосунків у ліжку нітрохи не віднімала від її краси.

Дівчина казала також, що могла піти на ніч до подруги, але яке то спання з дівчиною? Тут я знову щиро погоджувався з нею. Бо все-таки зі мню їй далеко цікавіше слатиметься.

Оскільки дівчина була втомлена, ми відразу пішли до ліжка, злегка покохалися й заснули. А вранці я навчав її етикету моїх коханих жінок: перед тим, як я повертався з корчми, вона повинна була напустити у ванну теплої води й чекати на мене в прозорій сорочці, яку я тримав у шафі для таких оказій. Коли я опівночі відмикав двері, й, заходячи до вітальні, вмикав світло, — вона повинна була кинутися мені на шию й, обціловуючи, зривати з мене одяг і вести до ванни. Дальших інструкцій я їй не давав, бо не було потреби. Я знав, що в неї була велика практика в тому, що мало слідувати.

Студентка була особливо талановита, бо схопила все за першим разом.

На другий день увечері робила все з такою точністю і з таким молодечим захопленням, що я, не тямлячи себе, послизнувся у ванні й чуть голови не втратив, гримнувши нею об кахлі.

Молода дівчина, як би там не було, має великі переваги над