Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

— Дякую за гостинність, Ваша Пресвітлосте.

— За відсутності сторонніх можете називати мене просто Северином.

— А ви мене просто Елен, — тільки й знайшла що відповісти ошелешена Олена.

Власник Палацу повернувся на своє місце на чолі столу та жестом запросив гостю приєднатися до трапези. Олена розташувалася навпроти Северина. Тільки тепер, зрозумівши, що перша небезпека минула, вона трохи розслабилася і помітила, що перед нею красувалося багато вишуканих страв. Вона відчула напад звірячого голоду. Ще б пак! Єдиним, що Олена за сьогодні з'їла, було морозиво.

Вона дочекалася, поки Його Пресвітлість манірно і неквапливо наповнив свою тарілку делікатесами, а потім наслідувала його приклад. Декілька сортів м'яса та птиці, ковбаси, сири, соковиті овочі, чудові десерти — у Олени очі розбігалися. Їй хотілося скуштувати все, але потрібно було дотримуватися правил пристойності і довелося обмежитися невеликою кількістю страв.

— Коли ви приступите до занять?

Питання Северина застало зненацька, і Олена ледь не вдавилася.

— Наступного тижня, — ухильно відповіла вона, сподіваючись, що відстрочка на кілька днів дасть їй час дізнатися, чого від неї хочуть.

— Я наполягаю, щоб ви не затягували, — Пресвітлість примружив очі, в них несподівано блиснув лід. — Адже й так залишилося зовсім небагато часу через те, що ви продемонстрували ключ так пізно.

Кілька секунд холодний погляд виморожував душу, але раптом пом'якшав.

— Знаю-знаю, Хранителю ключа видніше. Але зрозумійте мене, я втомився чекати. Сподіваюся, заняття розпочнуться не пізніше ніж післязавтра.

— Добре, — промимрила Олена, не маючи жодного уявлення, про що йдеться.

У неї зник апетит. Вона неохоче відправляла до рота маленькі шматочки їжі, мріючи, щоб вечеря скоріше закінчилася. Господи, як же їй набридли ці загадки!

Минуло ще кілька нескінченно довгих хвилин, поки Пресвітлість наситився і помітив, що гостя теж сита.

— Доброї ночі! Не смію вас більше затримувати, — чемно попрощався він.

Однак, коли Олена підійшла до дверей, кинув на прощання:

— Чекатиму вас до сніданку на західній веранді о 8-ї ранку. Ви матимете можливість познайомитися ближче з Маріеллою та Найтом. Ви б бачили, як стрибала вчора принцеса, коли дізналася радісну новину. Принц, певна річ, навпаки, не був у захваті від звістки. Але нехай вас не вводить в оману його холодний прийом. Насправді він славний хлопець.