Читати книгу - "Сфера Доли 2, Arachne "

ПОЧАТОК НОВОЇ ЕРИ

 

Кожне нове випробування, через яке проходили Кай та Аксель, ставало черговим кроком до зміцнення їхнього братства. Світи, які вони відвідували, були сповнені загадок, небезпек та прихованих пасток, проте кожен новий виклик лише посилював їхню командну роботу. Незважаючи на різницю в підходах, їхній зв'язок ставав все міцнішим.

Аксель, з його холоднокровністю та аналітичним підходом, був немов якір у морі хаосу. Він завжди залишався спокійним, навіть у найшаленіших ситуаціях. Його вміння прораховувати погрози наперед допомагало передбачати пастки і знаходити найкращий вихід із, здавалося б, безвихідних ситуацій. Його головною силою було вміння створювати потужні захисні бар'єри та керувати енергетичними потоками, що не раз рятувало їхнє життя.

Кай, навпаки, покладався на інтуїцію та емоційну силу. Його пристрасть до справи та прагнення захищати тих, кого він любив, робили його невтомним бійцем, здатним прорватися через будь-які перепони. Там, де Аксель думав і планував, Кай діяв імпульсивно та рішуче. Він бачив приховані можливості там, де здавалося, що надії більше немає і його здатність до адаптації в нестандартних ситуаціях була безцінною.

— Іноді ти здається мені божевільним, — сміявся Аксель, спостерігаючи, як Кай швидко приймає рішення, коли вони опинилися в пастці на одній із занедбаних планет. — Але мушу визнати, що це часто спрацьовує.

— Ну, хтось має вносити елемент несподіванки, — пожартував Кай, з усмішкою відбиваючись від нападу тіньових істот, які оточили їх у той момент. — А ти б без мене помер від нудьги.

Їх відмінності лише робили їх дует сильнішим. Кай пробуджував в Акселі впевненість, показуючи, що інколи треба слідувати інтуїції, а не лише холодному розрахунку. А Аксель навчав Кая дисципліни та терпіння, що було вкрай важливо у складних ситуаціях, які потребують довгострокового планування.

Якось, у розпал битви на планеті, населеній розумними машинами, Кай виявився поранений. Аксель, ризикуючи життям, створив енергетичний купол навколо них, не даючи ворогам прорватися всередину, поки він надавав першу допомогу своєму товаришеві.

— Ти ж знаєш, що рано чи пізно це станеться, — промовив Кай з кривою усмішкою, стримуючи біль. — Ми в таких місцях, де смерть — найчастіший гість.

— Не кажи так, — відповів Аксель, його голос був серйозний і холодний. - Ми впораємося. Ти не помреш, поки я поряд.

Кай усміхнувся. У цій відповіді Акселя була прихована справжня турбота, нехай і виражена суворим тоном. Вони обоє знали, що їхня подорож стає дедалі небезпечнішою, але в їхніх руках тепер були ключі до порятунку всесвіту, і вони не могли дозволити собі здатися.

Щоразу, коли вони потрапляли в чергову небезпечну ситуацію, їхні дії ставали все більш злагодженими. Аксель вміло створював захисні бар'єри, спрямовуючи потоки енергії, а Кай використовував свою швидкість і спритність, щоб швидко і точно завдати ударів по ворогам. Вони вже розуміли один одного без слів, і це давало їм перевагу в битвах, де кожна мить була на вагу золота.

За межами битв, у тихі моменти, їхні стосунки розкривалися з іншого боку. У довгі години відпочинку Кай ділився з Акселем своїми думками та почуттями, розповідаючи про свої втрати, страхи та надії. Якось він відкрився Акселю, розповідаючи про тих, кого любив і втратив у битві з силами пітьми.

— Іноді мені здається, що вся ця війна — лише моя спроба знайти сенс після їхньої смерті, — зізнався Кай, сидячи біля вогнища після однієї з битв. - Вони були моїм світлом. Але тепер я зрозумів, що треба продовжувати боротися, щоби інші не втратили тих, кого вони люблять.

Аксель слухав мовчки, але його присутність була підтримкою для Кая. Він не вмів говорити про почуття так, як Кай, але його мовчання було промовистіше за слова.

- Ти правильно робиш, що продовжуєш, - нарешті сказав Аксель. — Ми не можемо повернути минуле, але можемо зберегти майбутнє. І я допоможу тобі в цьому.

Ці слова стали для Кая підтвердженням того, що їхня місія була не лише боротьбою за артефакти та проти Ноктуса. Це була боротьба за майбутнє, за тих, хто дорогий, і за надію на краще життя для всіх істот всесвіту.

***

Вони взяли напрямок на планету Векстар, де тепер їм потрібно було знайти останній артефакт Щит полум'я, що зберігався в Храмі Полум'я.

Храм Полум'я був оточений могутніми вулканами, чиї лавові річки розрізали поверхню планети Вестар. На тлі нескінченних спалахів і гуркотів вогняної енергії здавалося, що сама планета пручається їх присутності. Шлях до храму був небезпечний: смертоносні виверження вулканів та постійні тектонічні розломи становили загрозу на кожному кроці. Навіть повітря було наповнене жаром, настільки густим, що кожен вдих обпалював легені.

— Ми близькі, — сказав Аксель, піднімаючи захисне поле навколо них, щоб блокувати лавові викиди і жар. — Але щось мені нагадує, що це місце не прийме нас так легко.

Кай озирнувся, намагаючись знайти шлях через текучі лавові річки та лавини вогняного каміння, що летіли з навколишніх гір. Їхня місія ставала все більш складною, але третій артефакт, Щит Полум'я, був критично важливим. Цей щит міг захистити їх від сил темряви Ноктуса, що дало б їм значну перевагу у фінальній битві.

- Вестар не просто планета, - відповів Кай, стримуючи гнів від жару. — Це випробування саме собою. Здається, що її суть — знищити тих, хто намагається наблизитися до артефакту.

- Тоді йдемо вперед, - холоднокровно зауважив Аксель, посилюючи бар'єри навколо них і роблячи крок уперед. — Ми вже пройшли через багато, і ця планета не зломить нас.

Усередині храму їх зустріла тиша, що давить, розведена тільки луною розпеченого повітря, яке циркулювало по мармурових коридорах, покритих слідами стародавніх боїв. Стіни храму були посипані зображеннями давніх битв, де могутні воїни боролися із драконом. Кам'яні статуї величних героїв стояли вздовж проходу, ніби стежачи за кожним кроком.

Проте, що далі вони просувалися вглиб храму, то сильніше ставало напруження. Підлога під ногами ставала гарячішою, а повітря було насичене магією вогню. Перед ними тяглася величезна зала, в центрі якої на п'єдесталі лежав Щит Полум'я. Він світився теплим, але яскравим вогненним світлом, наче сам по собі був частиною цього місця.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍