Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ одинадцяти 

Розділ одинадцяти 

 

У політиці немає щирості. Є тільки вигода. 

  Кайто Мацурі 

 

Дощ  припинив крапати, і вже із-за хмар почало виднітися сонце. Трохи промоклі Ромул і Марія гуляли власним садом, насолоджуючись співом пташок та неймовірною свіжістю природи: листя рослин, які тижнями були під пекучими проміннями,  оживали і яскравішали кожної хвилини, створювали атмосферу диких тропіків, а не міського саду. Імператор чекав на свого гостя, який от-от має прибути до палацу.  

  Автомобіль Адама Лейвера заїхав на територію будинку Адєвів. Останній раз він був тут, аби попрощатися з Олександром IІ. Тоді палац нагадував похмуру коробку, в якій живе плач і скорбота. Та за ці півтора року колишній міністр внутрішніх справ побачив те оновлення, ту свіжість і красу, за якої так давно скучив. 

  Його провели до саду. Йдучи до імператорської сім’ї, він помітив засохлі троянди. Колись їх садила ще Мелена, мати Ромула й Марії. Коли вона померла, то одна частина рослини почала сохнути й одного разу ті відмерлі гілочки відрізали від ще живих. Та зараз жовта троянда повністю засохла. Адам став і розпочав дивитися на неї: коричневе листя обсохлі бутони, це було все, що залишилося від колись пишної жовтої троянди. 

-Вам подобаються засохлі квіти? - наближаючись до Лейвера мовила Марія. Коли той обернувся то побачив геть знайомі риси  покійної Мілени: кучеряве, каштанове волосся, пухленькі щічки і, звичайно, пишні рожеві губи. 

-Ні-ні, я просто роздивляюся рослину,- мовив Лейвер, роздивляючись  з ніг до голови тіло юної принцеси.  

-Пане Адаме, я радий вас вітати!- наздоганяючи сестру привітався Ромул.-Давно ви нас не навідували. 

-Останній раз, особисто з вами, Імператоре, я зустрічався рік тому, коли йшов у відставку. Ну, а з пані  Марією - на похороні вашого батька. 

-Так, з того дня минуло багато часу, і троянда, я бачу, цьому доказ. 

-Ми її вирішили не прибирати. Я особисто буду за нею доглядати. Сподіваюся, що в неї хоч корінь не загниє. Давайте підемо далі, не на одному місті ж нам стояти,- сказала Марія, показуючи рукою  на доріжку, яка вела в глиб саду. 

-Панове, я  не просто так приїхав вас навідати, - почав Адам, жестикулюючи руками, поправляючи свою кофтину.- Скоро, як-не-як, але Ромул стане повноправним Імператором. Регентство буде скасовано, і Прем’єр-міністр Ейшер почне виконувати свої конституційні обов’язки. 

-Я вам більше скажу, пане Лейвере, Ґранд- людина, що переписує мої ж ідеї, аби правильно їх надавати до Ради, а згодом до Парламенту. До того ж він аніяк не кладе вето на мої  пропозиції. Підписи Ґранд ставить, консультуючись зі мною. Я знаю про вашу ось цю пісню, про «маріонеткового правителя», «зраду» і таке інше. Нас вже хто тільки не попереджав, та ми досі, як бачиш, ще живі,- перебив розмову Адама Ромул, своєю емоційною обуреністю. 

-Це добре, що він не використовує вас як маріонетку. Але знаєте, останнім часом мої ж друзі з розвідки  розповідають про якісь шифровки, вимикання камер, блокування  там каналів зв’язку саме у Ґранда! Хоч він і мій давній хороший приятель, але ось ця поведінка, як на мене, доволі дивна. Ґранд людина не дурна, якщо захоче й гори може звернути, а  маючи ще й такий законодавчий  пласт... Але навряд-чи він готує переворот, чи ще щось. Можливо,  займається корупцією, можливо, шукає зрадників, але я раджу бути з ним доволі обложено.  

-Тобто, ще два роки тому ви радили нам його як кандидата в Прем’єр-міністри, а зараз кажете, що він може бути небезпечним?- з сердитим лицем мовила  Марія, зупинившись аби поглянути на Лейвера. 

-Я ж вам не говорю, що він в «Ордені». Просто його дивна поведінка, мене насторожує. 

-А якого дідька,  розвідка має розмовляти вже з колишнім міністром ВС про Прем’єр-міністра?- стримано запитав Ромул, дивлячись на Лейвера як на винного дитя, яке розбило мамину вазу. 

Левер вдихнув, і різко поглянув на Ромула. 

-Взагалі то має! До того ж мені дають не повну інформацію, тільки те, що на вершечку. Я вам просто раджу, не довіряти ЗАРАЗ нікому! Тільки холодне мислення і факти. Більше нічого! Це і є моїм посланням до вас. Вам залишилося ще трішечки, аби Імператор отримав повну владу. А і ще, знаєте чому в мене такі думки про Ґранда: уже ж не секрет, що в урядовому кварталі заговорили про створення армії, задля безпеки порядку, і цю ідею пропагує саме Прем’єр-міністр. Пане Ромуле, я вам зараз як колишній міністр внутрішніх справ кажу: не дозвольте цього зробити! Якщо почнеться формуватися армія, це буде прямим поштовхом до соціальних конфліктів як локальних, так і міжпланетних. 

-Це ми,  Лейвере, прекрасно розуміємо,- відповів Ромул, дивлячись у далину на центральні хмарочоси Хюману.  

-Ви мусите бути разом і продовжувати політику консерватизму, але, звичайно, треба буде реформувати багато  напрямків, які вже будуть відкритті після вашого повноліття. Я буду готовий вам у цьому допомогти!  

“Ха, консерватизм... Як давно це слово я чув... Я ж ліберальний консерватор, чи не так?”, - запитував сам у себе Ромул, а тоді на останок мовив: 

-Дякую, пане Адаме,  звичайно, за допомогу. Коли настане час ми з вами все обговоримо! 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍