Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Глава 9: Танок під місяцем

 

Коли Дмитро простягнув руку до Аліни, її серце забилося сильніше. Вона відчула, як її подих став неглибшим, а очі, схоже, почали світитися від цієї миті, яка була для неї одночасно хвилюючою і дивовижною. Вона злегка кивнула, відчуваючи, як її долоня вперше торкалася його руки не в робочій атмосфері, а в іншій — більш інтимній. Вона відчула тепло його шкіри, і це стало для неї сигналом того, що між ними з'явився новий момент, новий етап у їхній взаємодії.

Дмитро обережно повів її на середину залу, і музика ставала все голоснішою, огортаючи їх ніжним і водночас пристрасним ритмом. Повітря здавалось густим, переповненим відчуттями, і кожен звук здавався таким важливим, кожен рух — абсолютно точним і гармонійним.

Коли вони зайшли на танцмайданчик, Дмитро притягнув її до себе так, що їхні тіла майже злиплися. Його рука обвилася навколо її талії, його пальці вперлися в її тонку шкіру, а м'яке, але міцне притискання відчувалося навіть крізь тканину плаття. Вона відчула, як кожен його рух, кожен його подих поступово огортають її, стаючи її власними. Її серце забилося частіше, бо тепер між ними не було більше бар'єрів — лише цей ніжний і іноді палкий ритм танцю, що став для них втіленням емоцій, які вони вже не могли стримати.

Його руки на її талії були сильними, але одночасно з тим — зворушливо ніжними. Кожен його дотик здався їй віртуозно тонким, і кожен порух тіла був мов заклик, що відбивався в її серці, ніби відлунням безкрайніх хвиль на березі.

Аліна була зачарована — не лише його фізичною присутністю, але й тим, як він вмів контролювати цей момент. Вона не могла зрозуміти, чому її тіло так реагує на його дотики, але вона це відчувала в кожному русі. В її шкірі буквально пульсувала його сила, яка і далі тягла її до нього. Здавалося, що час не існує, що вони танцюють у власному всесвіті, і тільки їхні серця б'ються в одному ритмі.

Він помітив, як вона відчуває цей момент, як її тіло невимушено слідує за його рухами. Його пальці на її талії злегка стискалися, і він відчув, як її дихання ставало глибшим. Його погляд не відривався від її очей, і він бачив, як в них відбивалося щось більше, ніж просто пристрасний танець — це було щось, що зазвичай залишалося за межами їхніх робочих відносин, і він почав відчувати це все більш сильно.

"Вона така ніжна, така близька", — думав Дмитро, відчуваючи, як серце б'ється прискорено, коли він привернув її ще ближче. Його рука міцно тримала її, а їхні тіла, зливаючись в цьому танці, стали ще більш інтимними. Він помітив, як її шкіра світиться в світлі залу, а її рухи здаються йому настільки витонченими, що він не міг відвести погляд. Він відчував, як їй не вистачає повітря, як її шкіра пульсує в унісон з його, як вона віддається цьому моменту цілком.

"Моя рука на її талії... Я не можу її відпустити", — мимоволі думав Дмитро. Його рухи були майже автоматичними, адже він настільки зосередився на тому, щоб не порушити цей момент, не втратити цього контакту.

Аліна, в свою чергу, була затуманена почуттями, що розливались по її тілу, наче спокійні хвилі. Її серце, що билося все частіше, здавалось, виривалося з грудей, і не лише від танцю. Вона відчувала, як його рука щільно тримає її, і її шкіра відгукується на це тепло, мовби відчайдушно намагаючись наблизитися до нього ще ближче. Її плечі злегка знервовані, але саме ці моменти дозволяли їй відчувати, як пристрасть і ніжність переплітаються, стаючи єдиним цілим.

Музика знову змінилась — м'яка, витончена мелодія відгукувалася у їхніх серцях. Дмитро провів Аліну по колу, її погляд не залишав його очей, а його рука м'яко тримала її, не допускаючи ні найменшого руху, щоб вона не відчула себе невпевненою. Вони обидва зрозуміли, що цей танець — це не просто мить, це вже частина їхнього спільного шляху.

Її погляд затуманений, а відчуття його присутності зливалися з кожним його рухом. Вона не могла відірватися від нього, від його погляду. Він був настільки близьким, що вона відчувала його подих на своїй шкірі. Її пальці ледь торкалися його плеча, і вона відчувала, як його м’язи напружуються під тканинним піджаком, як його тіло реагує на її кожен рух.

"Ми вдвох, і немає більше нічого, тільки цей момент", — думала вона, відчуваючи, як її серце все сильніше відгукується на кожен його жест. Її думки туманились, а емоції переплітались з незрозумілим відчуттям того, що саме зараз між ними є щось більше за просто танець. І навіть якщо це було лише миттєвим відображенням того, що їх з'єднувало, вона вже не могла відірвати погляд від його темних очей.

Мелодія ставала все м'якшою, і обидва відчували, як це взаємне тяжіння підсилюється. Вони танцювали, і світ навколо них більше не існував. Їхня близькість була настільки щирою, що все інше здавалося непотрібним. І в цей момент, коли їх тіла залишалися близько одне до одного, вони відчували одне одне глибше, ніж будь-коли раніше.

Танець закінчився, але тепло, яке вони відчували одне від одного, залишалося в повітрі. Дмитро і Аліна не поспішали розходитись. Між ними було щось більше, ніж просто обов'язок або професійний інтерес. Вони стояли поруч, не знаючи, як розірвати цю моментну зв’язку, адже все, що відбувалося між ними, виходило за межі простого танцю.

Дмитро обережно відпустив її, але погляд залишався з нею. Вона дивилась на нього, її серце все ще билося швидше, і в той момент, вона розуміла, що навіть у цьому короткому контакті між ними було більше, ніж просто фізична близькість. Між ними не було слів, але в цьому мовчанні була вся глибина їхніх почуттів, їхніх роздумів. Вони не говорили про це, але було зрозуміло: танець не був випадковістю.

Аліна відчула, як її погляд відволікається, коли інші гості продовжували обговорювати свої справи, але її увага весь час поверталася до Дмитра. Її думки були ще не зовсім ясні. Все, що вона могла думати, це як цей танець і його присутність змінили її ставлення до нього. Вона все більше і більше відчувала, що він не просто її керівник — він був чимось більшим, ніж це.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍