Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Дмитро, в свою чергу, не міг ігнорувати цього нового почуття. Він, здавалось, намагається не допустити собі більше, ніж потрібно. Але кожен погляд на Аліну, кожен її жест, навіть найменша зміна в її виразі обличчя змушувала його серце битися сильніше. Він намагався тримати себе в руках, спостерігаючи за її реакцією, але це не було так просто. І все ж він мав цей контроль, хоча і відчував, як його бажання знати її все більше і більше зростає.

— Ви чудово танцюєте, — сказала Аліна, роблячи перший крок до розриву мовчання. Її голос був м'яким і трохи тремтячим від емоцій. — Я не думала, що це буде так хвилююче.

— І я теж, — відповів Дмитро, його голос був спокійним, хоча в ньому відчувався не тільки професійний тон, а й щось тепле. — Ви… прекрасні.

Ці слова здивували Аліну. Вона злегка засміялася, спочатку зніяковіло, але потім посмішка стала більш щирою. Вона відчула тепло в його погляді, яке зробило її ще більш розгубленою.

— Дякую, — відповіла вона, намагаючись заспокоїти своє серце. — Але це було ваше вміння в танці, я тільки намагалася йти за вами.

Дмитро трохи нахилив голову, дивлячись на неї з серйозним, але м'яким виразом обличчя.

— Ви не тільки йшли за мною, — промовив він. — Ви танцювали зі мною.

Вона не знала, що сказати. Її серце все ще билося шалено, а в її грудях розцвітав якийсь новий, незрозумілий почуття. Вона почала відчувати, що між ними щось є. Можливо, це був просто танець, але для неї він означав більше. Він пробудив у ній ті емоції, про які вона не наважувалася думати.

Вони стояли поруч, і ці кілька миттєвих секунд, коли їхні погляди знову перетнулися, наповнили кімнату якесь важливе мовчання. Це було не просто очікування або пусте мовчання — це був момент, коли вони обидва відчули, що між ними щось змінюється.

Аліна відчула, що кожна клітинка її тіла тремтіла від нервового хвилювання. Вона не могла пояснити, чому, але вона відчувала, що Дмитро не просто її керівник і не просто чоловік, з яким вона працює. І цієї миті, у цьому благодійному вечорі, у його погляді було щось більше. Щось, що вони обидва намагаються приховати, але яке не могло більше залишатися не поміченим.

— Я… — почала вона, намагаючись знайти слова, щоб розірвати тишу, але Дмитро перервав її.

— Після заходу, — сказав він низьким голосом, — я б хотів поговорити з вами про кілька робочих питань. Якщо не проти.

Це був не просто професійний запит. Це було щось більше. І Аліна відчула це, навіть не дивлячись на його серйозний вираз обличчя. Між ними залишалася певна дистанція, але вже не та, що була раніше. Її серце, здається, вже не зможе залишатися на місці, коли Дмитро поруч.

— Я теж, — відповіла вона, злегка усміхаючись. Її голос був теплим і відчутним. — Чекаю на ваші питання.

І ось, вони стояли там, готові повернутися до роботи, але відчували, що цей момент уже не можна скинути з рахунків. Це не була просто ніч, коли вони разом провели час. Це була ніч, яка змінила їх, дала їм можливість побачити один одного по-новому. І тепер, вони не могли забути того, що сталося між ними.

Ось такий розвиток подій — інтенсивні емоції, важливі, але обережні кроки до нових стосунків. Цей момент, коли між ними з’являється нова динаміка, стане важливою віхою у їхньому розвитку.