Читати книгу - "Сіра кішечка Темного володаря, Аманді Хоуп"

Віка кілька разів чхнула — настільки неприємним був аромат.

«Щось тут не так, — подумала вона, здригаючись. — Треба бути обережнішою з напоями. Дуже обережною…»

І, стріпнувши хвостом, вона побігла в ніч — легка, невловима, сповнена рішучості й цікавості. У глибокому сутінку прокидалося ельфійське місто — з мерехтінням кришталевих ліхтарів, ароматами нічних квітів та шепотом таємниць, що чекали на свою кішку-розвідницю.