Читати книгу - "Маг"

«…ТЕПЕР, КОЛИ Я ЗНАЮ ВСЮ ПРАВДУ ПРО ТВОЇ ПЕРВЕРСІЙНІ СЕКСУАЛЬНІ ЗАБАВИ, МІЖ НАМИ ВСЕ ЗАКІНЧЕНО. З ОГИДОЮ — ТВІЙ (ПОКИ ЩО) ЧОЛОВІК… ЛОРД ДЕ ВІР!»

Наступний епізод. Героїня в ліжку, камера знімає її згори. Пеньюара вже нема. Корсет, сітчасті панчохи. Намазюкавшись рум’янами, тушшю та помадою, Лілі гримасує, надимає губи — силкується зобразити фатальну жінку, але враження від цих кадрів майже таке саме, як і від титрів: ця порнографічна стрічка, як і переважна більшість такої кінопродукції, балансує на межі пародії. Мабуть, так і задумано.

Все мало б закінчитися жартом. Хоч і несмачним, масним, але таки жартом.

Задихаючись від пристрасти, леді Джейн чекає свого чорного як вугіль співучасника в смертному гріху.

Той самий ракурс. Героїня рвучко сідає на латунному ліжку — неодмінному у французьких борделях. Кидає ласим оком. Хтось увійшов.

А ОСЬ І ЧОРНИЙ БИК, СПІВАК ІЗ ВАР’ЄТЕ

Камера знімає відчинені двері. На порозі стоїть Джо, зодягнений у смішні вузесенькі штанці та щось схоже на блузу з широкими рукавами. Він більше схожий на чорнющого тореадора, ніж на бика. Зачиняє двері, кидає полум’яний погляд.

ЄДИНА МОВА, ЯКУ ВОНИ ЗНАЮТЬ

Кінокартина обертається неподобством. Леді Джейн біжить йому назустріч. Ступивши крок, Чорний Бик хапає її за руки, й вони пристрасно цілуються. Коханець штовхає її до ліжка, вони обоє падають впоперек постелі. Леді перекочується, вилазить на нього й виціловує обличчя і шию.

ЧОРНОМАЗИЙ ОГИР І БІЛА ЖІНКА

Лілі в чорній білизні стоїть під стіною, простягнувши руки. Оголившись до пояса, Джо опускається перед нею на коліна й пускає руки по корсеті до грудей. Вона притискає до живота коханцеву голову.

ЗАРАДИ НЬОГО ВОНА ВІДРЕКЛАСЯ ВІД ЧУДОВОГО ЧОЛОВІКА, ЧАРІВНИХ ДІТОК,

ВІРНИХ ДРУЗІВ, МИЛИХ РОДИЧІВ, ВІД ВІРИ В БОГА — ВІД УСЬОГО

П’ятисекундна інтерлюдія, присвячена фетишизму. Джо лежить на підлозі. Великим планом — гола нога в чорній туфельці з гострим закаблуком, що спирається на його живіт. Джо пестить туфлю. Еге, тут щось нечисте. Це ж може бути нога зовсім іншої білої жінки, а руки та живіт — зовсім іншого негра.

ПРИСТРАСТЬ РОЗПАЛЮЄТЬСЯ

Загальний план. Леді притисла Чорного Бика до стіни й цілує. Його рука повзе по її плечах і розстібує корсета. Довгу голу спину охоплюють чорні ручища. Камера наближається й сіпано опускається. У кадрі чорна кисть дає натяк про дальші дії. Очевидно, Джо вже зовсім голий. Цього не побачиш за білим жіночим тілом. Видно обличчя темношкірого чоловіка, але якість плівки така, що це може бути й не Джо. За всю сцену ні разу не показано обличчя його партнерки.

БЕЗСОРОМНІСТЬ

До мого несмаку домішалася підозра. Серія коротких епізодів. Білі груди, чорні стегна, гола парочка в ліжку. Але сфільмовано з такої віддалі, що не розбереш, хто є хто. Світле волосся жінки начебто світліше, ніж мало б бути. Надто вже воно блискуче, скидається на перуку.

Поки триває розгнуздана оргія, порядні люди живуть собі помаленьку.

Широкий план вулиці в якомусь місті. Мабуть, американському. На хідниках повно люду, година пік. Очевидно, цей фраґмент запозичено з іншого, професійно знятого фільму, бо якість плівки значно краща. Порівняно з ним наступні порнографічні сценки ще дужче відгонять нафталіном і клаустрофобією.

НЕПРИСТОЙНІ ПЕСТОЩІ

Невідь-чия біла рука погладжує невідь-чий чорний фалос — цілком звичні любовні ігри. Вся непристойність полягає в тому, що ці партнери дозволили себе фільмувати. У кадрі правий зап’ясток дами — той, що у Лілі без шраму. Пальці рухаються, як у флейтистки, та тільки — поб’юся об заклад — це не Лілі отак витинає.

СПОКУШЕННЯ

Почалася ще відвертіша порнографія. Камера з низького ракурсу знімає голу даму в постелі. Обличчя, як і досі, не видно, голова відвернута. Така поза зображає прагнення прийняти негра. Його розпливчаста спина дуже близько до кінокамери.

А ТИМ ЧАСОМ…

Раптово змінився сюжет. Інша якість. Наступні кадри, дуже шарпані, знято іншим апаратом і в іншому інтер’єрі. Парочка в переповненому ресторані. Мене пронизав гострий біль, обпекла гірка лють. Це ж ми з Алісон у Піреї того самого вечора, коли вона прилетіла. Ось Алісон спускається крутою сільською вуличкою, я йду за крок-два ззаду. Ми втомлені. Хоча здалеку не видно виразів на обличчях, та вже сама відстань між нами, сама хода свідчить про наше нещастя. Еге ж, це повернення до Арахови. Мабуть, оператор засів у якійсь хатці й знімав нас з-за прочиненої віконниці, бо ж видно, що край кадру затемнений перекладиною.