Читати книгу - "Місце під зорями, Анні Кос"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Бадр Зойра зробив усе, що було в його силах: встиг відвести назад розсіяні загони, стримав скажену атаку Ульфа Ньорда, яка загрожувала перекинути й лівий фланг імперців, блокував обхідний маневр Чорного Вовка, змушуючи його розтягнути лінію зіткнення більш ніж на півтора гона. Коли стало зрозуміло, що сутичка в центрі ось-ось обернеться абсолютним крахом, хранитель південно-східного кордону велів подати йому коня.
— Готуйтеся прийняти поранених, — голос його був сухий і безбарвний. — Усі, хто вийде з бою, мають негайно вирушити дорогою до Дармсуда. Їхнє завдання тепер — стати захистом місту настільки, наскільки це вийде.
— Навіщо лізти в бійку самому? — здивувався один із жерців, що досі стояли без діла. — Ситуацію можна переломити просто зараз, якщо ви тільки дозволите нам атакувати. Кілька вдалих плетінь вогню і повітря зімнуть ворожий стрій або навіть знищать його повністю.
— Якщо, звісно, пара з цих плетінь не піде рикошетом на нас самих чи рівниною від гір. Спасибі, що нагадали, — Бадр Зойра повернувся до варти й вказав на трьох стихійників: — Цих узяти під арешт, щоб не наробили ще більшої біди.
— Але пане, за що?! — подиву жерця не було меж. — У нас є наказ імператора і верховного жерця Іліяса!
— Імператора — можливо, але Іліас відкликав свій дозвіл на використання магії в бою ще два дні тому, — Бадр Зойра обвів усіх присутніх крижаним поглядом. — Я особисто писав йому про результати минулого бою, кількість загиблих, зокрема від Стихій, що залишилися без контролю. Верховний жрець підтримав моє прохання. Його письмову відповідь уже надіслано в малу раду імперії. А для тих, хто ще сумнівається, можу пояснити простіше: до цього моменту герцог Хальвард не дозволив собі пустити в дію темряву навіть попри те, що ми порушили договір першими. Випустимо стихії — живим звідси не піде вже ніхто. Хочете битися — беріть мечі в руки і йдіть за мною.
— Це зрада, — прошипів жрець. — Ми звітуємо лише імператору й виконуємо його накази. У вас нема ні повноважень, ні здібностей, аби утримувати нас під вартою! — він трохи підняв руки й між його пальців проскочили яскраві жовті іскри.
— Ви можете опиратися, це ваше право, — абсолютно спокійно кивнув Бадр. — Але в такому разі я теж не панькатимуся. Ви троє — мішень всередині табору, ви зараз серед моїх людей, впевнені, що маєте багато шансів? Битися зі своїми ж теж, знаєте, заколот. Я ж даю вам можливість прикрити власні зади й перекласти відповідальність на мене. Втім даю її лише раз.
— Таємна служба нас на порох зітре…
— А оце, повірте, дуже сумнівне твердження. То що, перевіримо, скількох ви спалите, перш ніж мої лучники перетворять вас на подушки для голок, чи складете зброю, чи що ви там складаєте?
Жерці перезирнулися. Виглядали вони невдоволено, але іскри магії все ж погасили.
— Правильний вибір. А тепер вибачте, панове, мене чекають важливіші справи.
Про цей бій не склали славних пісень, у ньому не знайшлося місця героїчним вчинкам, лише виснажливому, наполегливому протистоянню, болю та смерті. Обидві сторони вчепилися одна в одну, силкуючись вирвати в супротивника більший шматок, вгризаючись у стоптану землю мечами, списами, кігтями, зубами. Трава під ногами забарвилася в червоний і стала слизькою, не можна було й кроку ступити, щоб не наштовхнутися на загублений меч, зламану стрілу, збитий щит або чиєсь бездиханне тіло.
До заходу сонця стало ясно, що військам Бадра Зойри доведеться відступати, щоб уникнути остаточного розгрому. Люди були стомлені й зневірилися, а воїни під синіми стягами із завзятістю безумців пробиралися вперед. Бадр перебував з ар'єргардом й прикривав відхід тих, хто був іще в силах відступати на своїх ногах. Він залишився цілий і навіть майже неушкоджений, не вважати ж серйозними ранами подряпину на передпліччі та розсічену скроню? Втім поразка усе одно стала для нього нищівною.
Їх не переслідували. Війська Недоре штурмом узяли пагорби над перехрестям й зупинилися там. Кількасот імперських солдатів, що охороняли міст у горах, тепер опинилися затиснуті між Хьортеном і долиною. Навіть якби вони вирішили пробиватися до своїх, їм довелося б пройти крізь усю армію Недоре.
Але й північани були виснажені, навряд чи після такого дня люди наважилися б на подальший наступ. А тим часом слід було ще очистити поле, подбати про поранених та поховати полеглих. Коли вечірнє сонце торкнулося краєм обрію, Бадр обернувся востаннє. Вишиті сріблом чорні стяги нестерпно спалахнули в косих червонуватих променях. Хальвард Ейлерт Ейнар здобув перемогу у битві поруч трьох доріг й відкрив шлях до Дармсуду.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місце під зорями, Анні Кос», після закриття браузера.