Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

     —  Так матусю, - відповів Ріг. Після його слів усі заіржали, Ліка ж зробила суворий вираз обличчя, хоча в емоціях від неї тягнуло веселощами.

      —  Ось повернуся, покажу тобі, як наді мною жартувати у спарингу,- погрозила Ліка Рогу, а той лише посміхнувся у відповідь на це.

     —  Ой боюся, боюся, - смішно відповів Ріг, і ставши серйозним заговорив, - Може бути, мені з вами? - ще раз попросив Ріг у Ліки, - Хороший лікар вам не завадить, а я вже тебе перевершую в цій сфері.

     —  Ти ж сам розумієш, що комусь необхідно залишитися на кораблі, а в тебе найслабша підготовка з нас трьох, -- суворо нагадала Ліка, -- Щодо твоїх медичних умінь, то ти, звісно, маєш рацію, але якщо в нас усе піде нормально, то вони нам не знадобляться. А на самий крайній випадок у нас у тілі в кожного більше кілограма активного мільєра.

      —  Усе таки я все одно не дуже довіряю цій гидоті,- скривився Рог,- Але розумію, що це чи не найкраще рішення для оперативників. Головне володіти мінімальними пси силами.

       —  Ну ось і сам дійшов до цього,- посміхнулася Ліка,- Тож сам розуміти повинен, що тобі краще залишитися на кораблі. 

     —  Та все розумію, але ось так просто не можу сидіти, ви ж робитимете все діло, а я так просто прохолоджуватимуся на борту яхти, -- незадоволено промовив Ріг.

     —  Ти не просто будеш прохолоджуватися, на тобі наша екстрена евакуація, ти наша паличка виручалочка,- вимовив я, щоб підбадьорити Рога.

     —  Ладно, брате, ти маєш рацію, - важко видихнувши, промовив він, - Три хвилини до точки скидання, - промовив він, - Вам пора займати місця.

     —  Ай, ай капітан,- жартівливо віддали честь Рогу ми.

     —   Ідіть уже жартівники,- усміхнувся Ріг нам у відповідь на жарт.

      Після цього ми вчотирьох вирушили в ангар займати місця в спеціально побудованому з каменю мінікораблі. Ну як корабля, насправді це був звичайнісінький кругляк із найпоширенішого матеріалу в цій зоряній системі. 

     Сам він був без двигунів, єдине, що на ньому було встановлено, це маскувальна система, яка приховуватиме внутрішній вміст, тобто нас. Доведеться пожертвувати однією маскувальною установкою, оскільки швидше за все наш кругляк зіб'ють.

      Крім цього порожнистого кругляка, на зовнішній підвісці корабля було ще кілька десятків каменів, їх ми збиралися запустити як відволікальний маневр.

       Довелося чимало попрацювати, щоб виявити таку кількість малих астероїдів. Як виявилося, такі невеликі камені вельми погано самі по собі беруться навіть геологічними сканерами, лише зблизька, тобто на відстані кількох десятків кілометрів, їх можна було розглянути без проблем.

        Великі астероїди без проблем з легкістю виявляються на відстані сотень тисяч кілометрів, а малі - з величезними труднощами. Переважно через те, що вони не становлять жодної цінності навіть для шахтарів і небезпеки самі по собі практично не несуть.

        В атмосферах планет вони згорають, перш ніж долетять до поверхні, для космічних об'єктів вони теж не надто небезпечні, навіть щити винищувача можуть поглинути одне зіткнення з астероїдом, щоправда, не в лоб у лоб. А про більші судна і станції і говорити не треба, та й система протиметеоритної оборони з ними непогано справляється на малих відстанях.

        Ще кілька днів тому ми запустили такі ж каміння в бік станцій у напрямку від найближчого астероїдного поля. Тож поява ще кількох не сильно має схвилювати екіпаж космічного складу.

       Та й минулий потік кам'янюків досить швидко знищили на відстані двадцяти кілометрів від станції за допомогою патрулюючих дронів.  Ось і ми сподівалися підлетіти непоміченими близько до станції.

    Ми будемо імітувати випадковий астероїд і за кілька кілометрів від станції, коли мають увімкнутись протиметеоритні гармати станції, ми під маскуванням залишимо його. Чесно кажучи, щось розумніше придумати у нас не залишалося часу, а тому нам доведеться ризикувати.

      Розробляти проникнення доводилося з огляду лише на наші вельми обмежені можливості. Он Ліка розповіла, що якби в нас був доступ до обладнання військ спеціального призначення, то вся наша витівка могла б перетворитися ледь не на легку прогулянку.

      Під час її розповіді іноді здавалося, що деякі моменти просто фантастична історія, але реальність виявилася іншою. Підрозділи спеціального призначення насправді використовують граничні технології.

     Так, наприклад, за словами Ліки, перед її захопленням стала впроваджуватися технологія протифази. Тобто створювалося спеціальне поле і об'єкт, який у ньому перебував, міг проникати крізь фізичні об'єкти.

        У ті часи могли переміщати лише неживі об'єкти, зараз же вона говорить навчилися робити і для живих організмів. І подібних технологій було безліч в урядів великих держав.

        Тож ставало дещо страшно, а раптом вирішить хтось взятися за нас всерйоз?  Адже в такому разі єдиним нашим порятунком буде втекти в інший світ, ну або реінкарнувати.

       Невеликий поштовх ознаменував те, що ми покинули борт Мгбанга Великого і нас направили на станцію. Спочатку все йшло нормально і перших шістдесят кілометрів ми подолали з легкістю всього за кілька хвилин.

      Але далі дрони, що забезпечують захист станції, зацікавилися камінчиком, який невідомо звідки взявся, і їхні електронні мізки, не довго думаючи, відкрили вогонь по камінню. Завдяки тому, що відстань від дронів до нашого притулку була чимала, то й безпосередній вогняний контакт стався не відразу.

       Завдяки камерам, встановленим на поверхні каменю, ми вчасно помітили постріли, які були націлені на нас, і встигли покинути камінь до його знищення, яке настало лише через кілька хвилин. 

       Активне маскування на скафандрах дало змогу залишитися нам непоміченим, тим паче, для відволікання уваги в бік станції було відправлено ще кілька десятків каменів різних розмірів.