Читати книгу - "Відьомські війни"

Вона дуже мила і привітна. І з поміж нас двох, надає перевагу в спілкуванні зі мною, а не Амандою. За що Аманда в дитинстві почала недолюблювати її, і кожного разу зривала свою злість на мене за приїзду Джоани.

— Маю, зніяковіло, — сказала я.

— На жаль ти повинна поміняти їх, адже маєш повернутись до Пінсу. В тебе там є незакінчені справи, — невдоволено випалила сестра.

Пінс? Пінс? Вона дійсно сказала про повернення до Пінсу, чи це лише плід моєї фантазії. Я майже істерично затрясла головою і глянула навкруги. Стівен разом з батьком давно перестали їсти і спостерігали за ситуацією осторонь.

— Ви не можете так вчини зі мною, — майже кричала я, — після усього що сталося.

— Що ж з тобою сталося? — злилась Аманда. — Нічого страшного. Факт же залишається фактом, ти провалила магічний пошук і маєш його продовжити.

За столом запанувала тиша. Маленька Дон відчула напруження в родині і поводилась дуже тихо. Тиша схожа в дечому на нічні жахи. Я не витримаю цього ще раз. Я намагалась якомога швидше покинути вітальню і сховатись у власній кімнаті. Лише вона за цілий рік не змінила свого ставлення до мене. Грюкнувши дверима, я сіла на ліжко у шоковому стані. Досі не можу зрозуміти, як вони могли зі мною вчинити так, змусити знову повернутись до Пінсу. Повернення до Пінсу означає неминучу зустріч з Клер і тоді наслідки будуть фатальними. Сльози текли по моїх щоках. Пінс місто моїх нічних жахів. Я не можу повернутись туди. Я ж повинна жити нормальним життям, сьогодні в цей особливий день радіти власним навчальним досягненням. Відповісти на листи з університетів, вибравши хороший навчальний заклад, і отримати диплом бакалавра. Натомість Аманда з легкістю руйнує свято, змушуючи повернутись думками до початку року. Розпач сильно стиснув всередині моє тіло. Сльози продовжували капотіти на святковий одяг.

В двері хтось постукав і я відчула знайому енергетику. Минулого разу я не захотіла спілкуватись з мамою. Цього разу я доросліше ніж була, і маю розібратись в усьому. Це якесь непорозуміння.

Мама входить в кімнату з мого дозволу і підходить до мене. Вона сідає поряд на ліжко, намагається втішити. Обнімає та пригортає до себе.

— Меган, люба не плач. Я казала Аманді почекати з цією новиною. Не хотіла тобі зіпсувати сьогоднішнє свято.

— Зіпсувати свято? Хіба щось змінюється, ви змушуєте мене вирушити до Пінсу.

— Тобі необхідно завершити магічний пошук от і все.

Раптом одна думка може істотно поліпшити ситуацію.

— Нехай магічний пошук відбудеться в іншому місті, тільки не в Пінсі.

Мама, співчутливо поглянула на мене і похитала головою.

— Неможливо, все не так просто. Місто для магічного пошуку обирається один раз закляттям, його не змінюють. Давай поговоримо завтра. Думаю сьогодні ти втомилась, — мама цілує мене і виходить з кімнати залишаючи порожнечу у серці. Надія на нормальне життя згасла. Якщо я повернусь в Пінс, то можливо вже ніколи не повернусь додому, принаймні живою. Хтозна який план вигадає Клер цього разу.

Заснути цієї ночі було неможливо. Як і неможливо змінити місце магічного пошуку. Всю ніч я ворочалась у власному ліжку, перебираючи варіанти вирішення проблеми з магічним пошуком. Кожного разу нічого хорошого не виходило. Врешті-решт хтось постраждає, і більша ймовірність що постраждаю я. Існує інше але, я не можу просто так здатись в боротьбі за власне життя. Можна просто проігнорувати магічний пошук. Вирушити на навчання за кордон. Знаю, що рік тому покинути на довгий час родину здавалась жахливо, та зараз паніка керує мною. Подібна думка й досі викликає жах. Не можу просто покинути власну родину. Дон, що постійно просить навчити її елементарним закляттям білої магії. Тата, у нього здається найдобріше серце серед усіх родичів. Стівена, який став для мене братом. На жаль рідного брата у мене не має, а кузени живуть аж у Флоренції, тому бачимось рідко. Аманда зі своїми коментаріями. В більшості ситуацій сестричка відкидає роздратування для того щоб бути зі мною заодно. Провівши ніч у роздумах, важко помітити настання світанку.

Ранкова тиша змусила замислитись, куди всі поділись. Батько напевно вирушив по власним справам. Аманда забралась зі Стівеном ще вчора, прихопив з собою Дон. Вдома залишилась тільки мама. Вона приготувала для мене сніданок. Звичайно ж після вчорашнього свята залишилась купа страв, які мама подасть по обіді. Зараз на сніданок вівсянка з фруктами та апельсиновий сік.

Я поснідала, і подумки вирушила шукати Дзвіночок. Кішка відкликалась на мій магічний призив. Мама заметушилась побачивши кішку, що примостилась на моїх колінах.

Знаю, нам доведеться поговорити на тему магічного пошуку.

— Меган, ти доросла для того щоб взяти таку відповідальність на себе і повернутись до Пінсу, — мамині слова звучали немов вирок.

Істерика після вчорашнього дня не покинула моє тіло, безсонна ніч зруйнувала будь-яку стійкість. Магія вийшла з під контролю. На кухні почала текти вода зі стелі. Миттєво сконцентрувавшись я владнала таку прикрість. Раптово з крану почала текти вода, на підлозі також з’явилась вода. Видихнувши я намагалась не відповідати щодо магічного пошуку, і усунути проблеми з водою.

Нарешті впоравшись з маленьким потопом самотужки (мама володіє дуже слабкою магією і може виконувати багато елементарних заклять, але ж не ці), довелось спробувати владнати все у розмові.

— Не можу повернутись до Пінсу, там я ледь не померла.

— Доню, ти перебільшуєш, плутаєш смерть з запамороченням.

Як пояснити мамі, що цілий рік пройшов у боротьбі зі страхами. Пінс назавжди повинен залишитись у минулому. Адже дуже помітно бажання Клер позбутись «конкурентки». Я в жодному разі не можу повернутись туди.

— Я відмовляюсь від пошуку.

Така заява шокувала маму, мовляв я не можу так вчинити з родинною традицією, якій вже більше сотні років. Достовірної історії виникнення подібної традиції у нашій родині я не знала. Вираз обличчя мами змінювався дуже швидко. Вловити її справжні емоції стало важкувато. Напевно вона дуже розгнівалась.

— Байдуже, — важко видихнула я, — не збираюсь знову ризикувати життям задля якихось упереджень.

На що мама не відповіла. Вона вчинила ще гірше, промовчала. Ляпас від неї був яскравіше будь-якого сказаного слова.

Я відразу ж втекла у свою кімнату, де на решту дня намагалась сховатись від цілого світу. Моє життя враз змінилось і дуже кардинально. Цілий рік старанного навчання для того щоб повернути мамину гордість за мене, виявився невдалим. Не важливо на скільки сильно я намагалась згладити магічну невдачу і пережити самотужки усі нічні жахи. Важливим залишається одне магічний пошук і його вдале завершення, а мої