Читати книгу - "Наслідування Христа"

ввесь її прикрий тягар перемінюється на вповання на Божу втіху.

І чим більше тіло знесилюється терпінням, тим дужче кріпиться його дух внутрішньою благодаттю.

А нераз, завдяки любові і прив'язанню до хреста Христового, вона стільки набирає сил із бажання терпінь і прикростей, що вже не хотіла б жити без болю і страждань: бо вона переконана, що тим миліша Богові, чим більше і тяжче зможе ради Нього терпіти.

Така річ, то не людська, але Христова ласка, що в немічному тілі так багато може вчинити, що воно всією жагою серця до того припадає і те любить, від чого вже з природи відвертається і втікає.

Людині не до вподоби: носити хрест, любити хрест, карати і неволити тіло, втікати від почестей, радо зносити зневаги, себе за ніщо мати, бажати собі приниження, терпеливо зносити всякі прикрості разом зі шкодами та й не бажати собі ніякого гаразду на цьому світі.

Якщо пильнуєш тільки себе, тоді нічого такого не зможеш зробити зі собою.

Але якщо вповаєш на Господа, сила з неба скріпить тебе, і під твою власть упокориться і світ, і тіло.

Та навіть і ворога, диявола, не будеш боятися, коли озброїшся силою віри і позначиш себе знаком хреста Христового.

Отже, будь готов, як добрий і вірний Христовий слуга, носити мужньо хрест Господа твого, що з любови до тебе дав розіп'яти себе.

Приготуйся до того, щоб зносити багато прикростей і всіляку недолю цього нужденного життя, бо вони й так стрінуть тебе, де б ти не був; по правді й так наткнешся на них, де б ти не ховався.

Так має бути й нема іншої ради на те, щоб позбутися прикрого терпіння та болю, як тільки, щоб покірно піддатися Божій волі.

Охоче пий чашу Господню, коли бажаєш стати приятелем Його і тримати з Ним спілку.

Утіхи лиши волі Божій: нехай Він сам ними так орудує, як Йому миліше буде.

А ти будь готовий терпіти прикрості і вважай їх за найбільші втіхи, бо сьогочасні терпіння не в змозі заслужити на прийдешню славу (Рим. 8,18), навіть якщо б ти сам зміг усі перенести.

Коли ти вже дійдеш до того, що терпіння стане тобі солодким і милим ради Христа, тоді знай, що гаразд із тобою, бо ти знайшов рай на землі.

Доки тобі терпіння прикре й ти намагаєшся від нього утекти, доти зле буде тобі, і погоня терпіння всюди побіжить услід за тобою.

Якщо ти готовий до того, що повинно бути, себто терпіння і вмертвіння, незабаром стане краще і ти знайдеш спокій.

Хоч би тебе, як св. Павла, піднято аж до третього неба, то тим ще не будеш забезпечений від усяких прикростей і терпінь.

«Я, — сказав Ісус, — покажу йому, скільки то він має терпіти задля ймення мого» (Ді. 9,16).

Так, лишається тобі терпіти, коли ти рад любити Ісуса і Йому повік служити.

О, коли ти був гідний що-небудь терпіти задля ймення Ісусового! Яка-то велика слава чекала б тебе за те, яка велика була б радість для всіх святих Божих, який також повчальний приклад для ближнього!

Бо терпеливість усі хвалять, хоч тільки дехто хоче терпіти.

По справедливості, ти повинен охоче бодай трохи Христа ради терпіти, коли багато людей далеко тяжче терпить задля світу.

Знай, як певну річ, те, що повинен жити життям умертвіння.

І чим більше хтось завмре для себе, тим більше він починає жити для Бога.

Ніхто не є в змозі збагнути небесні правди, коли не впокориться і не буде ради Христа зносити прикрості.

Немає нічого для тебе спасеннішого на цьому світі над те, щоб радо терпіти задля Христа.

А коли б ти зупинився перед вибором, то повинен радше воліти ради Христа терпіти прикрості, ніж веселитися прерізними втіхами: бо тільки таким чином ти став би більше подібний до Христа і більше схожий на всіх святих.

Бо наша заслуга і наш духовний поступ не основується на великих радощах, ані на втіхах, але радше на зношенню великих прикростей і терпінь.

Бо коли б для спасіння людей було щось краще і корисніше за терпіння, то Христос неодмінно би на те вказав і словом, і прикладом.

А Він виразно заохочує своїх невідступних учнів і всіх, хто бажає йти Його шляхом, щоб хрест свій несли, і так каже: «Хто хоче йти за мною, нехай відречеться себе самого і візьме свій хрест на себе та й іде вслід за мною» (Мт. 16, 24; Лк 9,23).

Якщо ми все це прочитали і добре поміркували, то повинні зробити собі таку постанову: «Треба нам через багато терпінь іти до Царства Божого!» (Ді. 14,22).

Третя книга
ПРО ДУШЕВНУ ВТІХУ
Глава 1
ГОЛОС ХРИСТА ВНУТРІ ВІРНОЇ ДУШІ

Послухаю, що Господь Бог говорить у моїй душі (Пс. 84, 9).

Щаслива та душа, що слухає, як Господь промовляє до неї, і переймає з Його уст слово втіхи!

Щасливі ті вуха, що вслухаються в легіт Божого шепоту і не звертають жодної уваги на підшепти цього світу!

Вельми щасливі ті вуха, які слухають не той голос, що в повітрі дзвенить, а ту правду, яка в серці