Читати книгу - "Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні"

– Як би я хотіла, кумо, щоб моя донька співала.

– Так у неї ж немає слуху.

– Вона ж співатиме, а не слухатиме!

– Ой, кумо, і у мене колись був ідеал.

– І куди ж він подівся?

– Я за нього заміж вийшла.

Куми в гостях. На стіл подали виноград. Кум Петро відразу ж забрав увесь виноград на свою тарілку. Кум Іван:

– Куме, але ж ми теж любимо виноград.

– Та не так, як я! – відповів Петро з повним ротом винограду.

– Здається, кумо, мій чоловік любить мене менше, ніж раніше.

– Чому?

– Та за останні два роки він жодного разу не ночував удома.

– Куме, а природа справедлива. Наприклад, якщо сліпий не бачить, то добре чує.

– Ага, куме. Це те ж саме, що я не маю грошей, але маю гарний апетит!

– Де був, куме?

– На весіллі.

– І як?

– Нікудишнє!

– Що так?

– Навіть не побилися.

– Оце, кумо, була на весіллі. Ой погуляла! Аж тільки на третій день розійшлися.

– Усі гості?

– Та ні! Молодий і молода!

– Кумо, позичте макогін.

– Не можу, мій чоловік ще теж не повернувся.

– Куме, хто у тебе голова в сім’ї?

– Якщо гроші заробляти – я, якщо витрачати – жінка.

– Яка злива! Стіною вода падає! А моя пішла до куми без парасоля!

– Не хвилюйтесь, куме, сховається в крамниці.

– Цього я, куме, й боюся!

– Куме, а чи здійснилася якась мрія твого дитинства?

– Ага. Коли мати тягала мене за чуба, мріяв стати лисим…

Розмова в учительській:

– Кумо, знаєш, яка тема твору цього року на екзаменах?

– Яка?

– «Образ матері в SМS-повідомленнях!»

Зустрілися дві куми.

– Я чула, що ти вдруге заміж вийшла? І як ти з ним познайомилася?

– О, то було дуже романтично. Він наїхав машиною на мого першого чоловіка.

– Кумо, коли помер ваш чоловік?

– Через два місяці після шлюбу.

– Добре, що хоч довго не мучився.

– Куме, чи можна в тебе сьогодні переночувати?

– Мабуть, з жінкою посварився?

– Ні, цього разу навіть не встиг, як вона мене з хати вигнала…

– Куме, напевне, Ганна щаслива – чоловік її на руках носить.

– Ну і що? Мене моя Одарка теж часом носить. – Бачив, бачив, куме, – з пивного бару…

– Куме, я лягаю спати з курми. А ви?

– А я зі своєю Тетяною.

Розглядає кум уважно шлюбне свідоцтво. Кума до нього насмішливо:

– І що ти там шукаєш? 20 років лежало…

– Не можу знайти, а де тут строк гарантії?

В надвечір’я дві куми сперлися на тини і бесідують:

– Ані шелесне, – каже одна. – Гарний вечір, і ніч, мабуть, буде тиха.

– Буде тиха. Мій вже прийшов додому, і тверезий.

– У мене, куме, жінка непогана. Я можу навіть уві сні говорити і не лається.

– Ой, куме! А моя навіть коли я сплю не дає мені слова сказати!

– Я, куме, тільки заходжу в дім, моя дивиться на годинник…

– А моя – на календар.

– Здоровий будь, куме! Ходімо пива поп’ємо. – Не маю часу, поспішаю додому, бо маю борщ варити.

– А що, дружина у відрядженні? Чи хвора?

– Ні, голодна!

– Я цієї ночі куме не міг заснути через