Читати книгу - "Жовтий Туман"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Чарлі Блек щойно повернувся з чергового плавання до островів Куру-Кусу, де вів мінову торгівлю зі своїми друзями — людоїдами. Моряк привіз рідним багато подарунків: великі черепашки, в яких вчувався віддалений шум моря, якщо прикласти їх до вуха; дерев'яні божки з вигадливо розмальованими обличчями; опудала папуг з яскравим пір'ям… Чарлі не обділив і дітей з сусідніх ферм. Тіму О'Келлі дістався тужавий лук зі стрілами, і хлопчик після уроків пропадав у степу, гасаючи за куріпками і ховрахами.
Звичайно, ледве Чарлі Блек ступив на гостинну ферму Смітів, як дізнався про подорож Енні і Тіма до Чарівної країни…
— Клянуся всіма ураганами південних морів, — вигукнув Чарлі, надсадно пихкаючи люлькою, — я бачу, що молодшій сестрі щастить на пригоди не менше, ніж старшій! Але стоп, віддати якорі! Нехай дівчинка сама розкаже про свої пригоди до найдрібніших деталей, і нехай її поправляє Тім, коли вона що-небудь переплутає, і нехай поруч сидить Артошко, дивиться мені в очі і вилянням хвостика підтверджує правдивість оповіді!
Бажання Чарлі Блека було виконано. Кілька вечорів просидів він з дітьми на великому камені в степу, слухаючи довгу повість про Вогняного бога Марранів, захоплюючись, обурюючись, пересипаючи мову морськими прокляттями.
— А де ж твій срібний обруч лисячого короля? — запитав він племінницю, коли розповідь закінчилася. — Ти привезла його з собою?
— Навіщо? — здивувалася дівчинка. — Адже в Канзасі він не мав би своєї чудесної сили. Я залишила його у Фіолетовому палаці, в Залізного Дроворуба.
— Шкода, шкода, — нахмурився моряк. — Срібло і рубіни скрізь мають ціну.
— Але ж, дядьку, гроші — це не все в житті! — сміло заперечила Енні. — Тут ми одержали б за нього стільки-то доларів, а там він, можливо, знадобиться моїм друзям для якоїсь важливої справи…
— Мабуть, ти маєш рацію, дівчинко, нехай проковтне мене кит! — погодився старий моряк.
Механічні мули, яких Чарлі оглянув першого ж дня після приїзду, викликали в нього справжнє захоплення. Він гладив їхню шовковисту шкіру, відчуваючи під нею сильні мускули: куйовдив пишні гриви мулів, лагідно розмовляв з ними; а вони у відповідь дзвінко іржали.
В господарстві Джона Сміта Цезар і Ганнібал дуже знадобились. Непоказна кобилка Мері тепер відпочивала, а всі польові роботи випали на долю мулів. Запряжені парою в плуг, вони орали поле, потім тягнули важку борону і так працювали аж до збирання врожаю.
Мули справлялися зі всіма справами так леї ко і швидко, що у Джона залишалося багато вільного часу, він наймався орати і збирати хліб до сусідів, і це давало йому відчутний прибуток. Фермер не міг натішитися своїми слухняними і невтомними помічниками, відводив їх до конюшні тільки в ті дні, коли не було сонця. А скільки вдячних листів написала Енні під його диктовку Фредові Каннінгу, тепер уже інженерові на механічному заводі братів Осьбальдистонів у штаті Міннесотта!
Звичайно, Чарлі Блек прокатався на механічному мулі, і не раз. Осідлавши Гапнібала, капітан, вправний наїзник, як усі моряки, скакав гладкою степовою дорогою, а поряд з ним верещала від задоволення Енні, вчепившись у гриву Цезаря.
— Швидше, ще швидше! — кричала дівчинка, переводячи регулятор швидкості на граничний повний хід.
Перебування Чарлі Блека в родичів наближалося до кінця, коли трапилася подія, яка перевернула всі його плани і кинула одноногого моряка у вир нових незвичайних пригод.
ГІНЕЦЬ З ЧАРІВНОЇ КРАЇНИ
дного разу Чарлі Блек, Енні і Тім засиділися в степу до пізніх сутінків. Тім наполегливо вмовляв моряка взяти його з собою в плавання.— Адже це не має значення, що мені тільки одинадцять, — говорив хлопчик. — Погляньте, який я великий і сильний. Виставте проти мене п'ятнадцятирічного, і ще невідомо, хто переможе. З мене вийде юнга перший сорт, ого-го!
Попихкуючи люлькою, Блек віджартовувався:
— І не шкода тобі розлучатися з подружкою, Тіме? Вона дуже побиватиметься за тобою!
Тім насупив брови і повторив почуті від дорослих слони:
— Чоловіки повинні шукати щастя в чужих краях, а доля жінки залишатися біля домашнього вогнища.
Капітан сміявся до сліз.
— Влучно сказано, клянусь айсбергами! Але знаєш що, чоловіче, років через три-чотири я знову приїду в ці краї, а ти за цей час підростеш, і я візьму тебе відразу матросом.
Така обіцянка не дуже влаштовувала Тіма, він зібрався сперечатися і далі, як раптом увагу далекозорого моряка привернула темна цятка у вечірньому небі. Вона швидко збільшувалася, наближаючись, і небавом перетворилася в силует дивних обрисів. На фоні призахідного сонця можна було розрізнити потворну голову з гребенем на довгій шиї, обабіч тулуба змахували величезні крила, а на спині виднілася невеличка клітка.
— Дракон, клянуся морською безоднею, це дракон! — закричав Чарлі. — Абсолютно такого ж ми з Еллі бачили в печері, коли йшли підземним ходом!
— І це може бути тільки Ойххо! — в захваті скрикнула Енні.
— Звичайно, Ойххо! — підтвердив Тім. — Лише він знає дорогу до Канзасу!
Дракон, полискуючи жовто-білим черевом, описував великі кола пад моряком, що підскочив, і дітьми. Чиясь голова в гостроверхому капелюсі притиснулася до прутів кабіни і розглядала людей.
— Фарамант! Енні, це Фарамант! — захоплено волав Тім і став махати руками, запрошуючи дракона спуститися на землю.
Потвора з шумом приземлилася, відчинилися дверцята кабіни, з неї випала мотузяна драбина, і по ній почав спускатися маленький чоловічок у зелених окулярах. Але перш ніж він подолав дві сходинки, з кабіни випурхнув чорний птах і радісно кинувся на груди Енні.
— Кагги-Карр! — вигукнула Енні.
Дівчинка притисла до себе ворону і лагідно гладила її настовбурчене чорне пір'я.
— Кагги-Карр, дорогенька, люба моя, як я рада вас бачити!
Ворона тихо і ніжно каркала.
Маленький чоловічок у зелених окулярах нарешті зійшов з драбини і приязно привітався з Чарлі Блеком та дітьми.
— Я дуже радий бачити вас, Велетне із-за гір, — сказав він, — радий бачити Енні і Тіма. Я прилетів сюди на драконі Ойххо з надзвичайно важливим дорученням…
Почувши своє ім'я, дракон повернув до Енні свою потворну голову з великими розумними очима, і дівчинка підійшла до нього, погладила по лускатій шиї. Задоволений Ойххо вдарив по землі довгим в'юнким хвостом.
Фарамант коротко і діловито виклав події, які сталися в Чарівній країні за останні місяці: пробудження злої феї Арахни від п'ятитисячолітнього сну; її намір обернути в рабство жителів країни; горда відмова волелюбних народів, і, нарешті, згубна дія Жовтого Туману, насланого чаклункою.
— Тепер уся
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жовтий Туман», після закриття браузера.