Читати книгу - "Малий апокаліпсис"

майбуття», але я знав, що під цією вивіскою тут демонструють прем’єру вітчизняного фільму «Переливання крові», поставленого режисером Владиславом Булатом. За останні роки усталилася практика, коли польські фільми, яких режим із певних міркувань соромився перед Москвою, показували нишком під радянським прикриттям. Таким чином вони потрапляли до багатьох кінозалів при значній кількості глядачів, а режисери, шановані владою, зарубіжжям і місцевою опозицією, вдавалися до такої форми прокату.

На цьому тлі траплялися навіть афери з хабарами.

Мій заповіт. Моя остання воля. Марудний документ, бо ж спадщини як такої немає. Нічого я не заробив і нічого не досяг. Навіть отой мемуарний дріб’язок не тримався в мене. Жодного цікавого листа від видатних людей. Жодного сувеніра з подорожі, жодного сліду літературного становлення. Єдину матеріальну цінність, якщо це можна так назвати, моє мертве тіло, з радістю заповідаю анатомічному театрові для занять молодих хірургів.

Але ж соромно йти, нічого не залишаючи. Треба б щось заповісти живим, аби була хоч найменша користь від мого життя, від моєї короткої присутності на землі, де я займав місце інших, де відривав від рота ближніх ласі шматки, де нерідко псував кров сучасникам.

Подумки нишпорю в отих кількох шухлядах, де зберігається мій духовний і матеріальний набуток. Кілька старих фотографій, купка непотрібних документів, засохлі авторучки, зіпсоване перо, яке колись приносило щастя, а потім перестало приносити. Запонки до манжетів, подаровані мені колись на іменини, маленькі електричні лампочки не знати до чого, чиясь дипломна робота про мене, коли я недовгий час був модним, якийсь лист із компліментами від каліки, не знищений хіба через неуважність, вивітріла пігулка від підвищеної кислотності, крихти тютюну, сліди загашених і забутих цигарок.

А проте бачу щось, що з певними сумнівами я міг би офірувати нащадкам. Це два старі, безліч разів поновлювані рецепти, дві рожеві паперові смужки з немодним допотопним написом. Колись, не пам’ятаю вже й коли, мені їх виписав знайомий лікар, який давно виїхав за кордон, пропав безвісти, випав з нашого життя. Ці два рецепти стосуються пустої й ганебної хворості. І тому згадую про них з деяким зніяковінням. Проте я знаю, що такі паскудні, неприємні, ганебні відхилення приносять найбільше страждань. А люди вразливі не наважуються з кимось порадитись і протягом літ борюкаються з цією негідною гризотою. Тож, неспроможний на щось більше, хочу бути — за прикладом своїх учителів — корисним у малому.

Переходячи до суті справи, заповідаю своїм бідолашним нащадкам, які страждатимуть від лупи, випробуваний засіб. Він позбавить їх комплексів, хоча б ненадовго зробивши щасливими.

Ось рецепт мазі:

Ac. Salisyl 2,0

Lig. carb. deterg.

Sulfuri ppt., aa 4,0

Ol. Ricini 6,0

Aoleps suille ad 40,0

А ось рецепт мікстури:

Ac. salicylici 2,0

Ac. biboryci 2,0

T-rae chine 5,0

Ol Ricini 6

Spir. vini 70° 100,0

Таке лікування, навіть одноразове, дасть, без сумніву, позитивний наслідок. Аби підтримувати в охайності шкіру на голові, пропоную натирати її раз на тиждень ще тією мікстурою. Якщо через деякий час недуга повернеться, слід повторити лікування маззю. А мікстуру рекомендую щотижня, посередині часового відтинку між одним миттям голови і другим.

Делікатно торкнуся іншого, не менш огидного нездужання. Отже, навіть у найчудовіших, найкращих і найдуховніших осіб бувають так звані запори, іноді короткочасні, спорадичні, іноді жахливі, що тягнуться місяцями. А такі довготривалі запори, сором казати, здатні зіпсувати і найпіднесеніше існування. Тому і в цьому питанні я звертаюся з делікатною поміччю. Звичайно, моя порада не всім допоможе, але багатьом шанованим людям може принести полегшення.

Тож я закликаю тих, що мені довіряють, прокинувшись уранці, натщесерце випити скляночку холодної кип’яченої води. Чимало користі принесуть також спожиті увечері, перед сном, сушені сливи. У критичні хвилини, коли і життя остогидне, слід у милому товаристві хильнути горілочки, але підкреслюю: не менше, ніж двісті, а найліпше так близько трьохсот.

Якщо мої рецепти в поодиноких випадках не дадуть потрібних наслідків, що цілком можливо, то я дуже прошу вибачити мені і задля розради я дарую потерпілим надзвичайно ефективну інструкцію, як добитися успіху в картярській грі під назвою «очко». Мене навчили цьому в дитинстві, і пізніше я безліч разів перемагав запеклих картярів. Цю штучку мені показав якийсь народний знахар, таємничий волоцюга, чи, може, старий циган, перед своєю смертю. У будь-якому випадку то була постать магічна, не від світу сього.

Подаю два способи, бо в моїх краях в «очко» грали у двох варіантах: колодою до дев’яток і цілою колодою. Отже, коли ти, брате, банкуєш при колоді до дев’яток, відбери на два окремі стосики усі «фігури» і окремо десятки з дев’ятками. Тоді обидві ці купки потасуй недбало-зневажливо. Ясна річ, котрийсь із гравців, зауваживши твої маніпуляції, закине тобі, що ти підтасовуєш карти, отож запропонуй йому, щоб сам потасував. А він із мстивою посмішкою довго їх тасуватиме, можливо, що й кілька хвилин, аби ліквідувати наслідки твоїх маніпуляцій. Приглядайся до цього нібито з острахом, але будь спокійний: чим довше він тасує, тим невідпорніше наближає власну невдачу. Бо майже в кожному турі, чи, принаймні, у статистичній більшості, твій суперник матиме так званий «перебір».

При повній колоді на два окремі стосики слід розділити «фігури» разом із десятками й дев’ятками, а також решту від вісімок і нижче. Тасувати так само.

Скажу щиро: я не знаю, в чому суть цієї штуки. І ніколи не намагався це осягнути. Вважаю навіть, що ліпше не пхати туди носа. Досить того, що спосіб є ефективним.

Натомість можна мати сумніви, чи годиться в заповітному слові зраджувати таємниці шахрайства. Проте я свідомий того, що ті, кому все життя до рук пливе карта, лише розсміються з оцих наївних забобонів. У той же час невдахи випробують раз-другий мій спосіб і