Читати книгу - "Макбет, Вільям Шекспір"

великою художньою силою показує, як крайній індивідуалізм веде до самознищення визначної особистості.

Хоч коротко слід сказати й про образ леді Макбет, місце й роль якого у творі визначаються по-різному. Зокрема, поширене трактування, за яким леді Макбет - це «злий геній» в житті головного героя, інспіратор його злочинних дій. Це не зовсім так, бо задум здобути корону, як видно з тексту, належить її чоловікові, вона скоріше виступає його спільницею, підтримує його волю і рішучість. Не менш честолюбна, вона хоче увінчати свою жіночу вроду короною королеви, в цьому її манія, її одержимість. На відміну від чоловіка, леді Макбет не знає вагань і моральних мук, залізна воля робить її натурою навдивовижу цільною і якоюсь нелюдською, демонічною. Проте сама людська природа, незалежно від волі й свідомості цієї жінки, не витримує непомірного тягаря й ламається: леді Макбет божеволіє і передчасно помирає.

Боротьба добра і зла, магістральна тема трагедій Шекспіра початку XVII ст., в «Макбеті» знаходить своєрідне вирішення. Оскільки тут немає протагоніста й антагоніста і вони якоюсь мірою поєднуються в самому Макбеті, то в ході того, як у ньому перемагає зло і він перетворюється на страшне лихо для країни, носіями добра в дедалі більшій мірі стають ті, що вступають у боротьбу проти Макбета, врешті-решт увесь народ Шотландії. Більше того, сама природа постає проти торжества зла, проти кривавої тиранії,- такий символічний підтекст знаменитої сцени, коли «Бірнамський ліс іде на Дунсінан». Як зазначає англійський шекспірознавець Д. Холоуей, воїни з віттям дерев дуже нагадували Шекспіровим сучасникам заклечані святкові процесії сільських громад, які відбувалися навесні й мали колись ритуальне значення.

З розглянутих особливостей трагедії «Макбет» витікає своєрідність її фіналу з його подвійним звучанням. З одного боку, тут загибель головного героя - це падіння в чорну безодню без морального очищення чи просвітленого примирення, що знаходимо у фіналах трьох попередніх трагедій, і ця безпросвітність, цей морок справляють гнітюче враження. З другого боку, у фіналі «Макбета» всі сили, що об’єдналися в боротьбі проти тирана, здобувають перемогу, і це надає фіналу оптимістичного звучання. І можна погодитися з дослідниками, які кажуть, що хоч трагедія про Макбета показує страшну силу зла, це все-таки найоптимістичніша з чотирьох великих Шекспірових трагедій.

У Росії перший переклад «Макбета» з’явився 1830 р., але зроблений він був А. Ротчевим з німецького перекладу Ф. Шіллера. 1831 р. у Харкові ректор місцевого університету І. Я. Кронеберг опублікував брошуру «Макбет», яка була першою вітчизняною науково-критичною працею про цю трагедію. Протягом XIX ст. з’явилося ще кілька перекладів трагедії російською мовою, які мали поширення і на Україні (М. Б. Вронченка, того ж Кронеберга, Ф. М. Устрялова та інші). Першим до перекладання «Макбета» українською мовою взявся на початку 70-х рр. минулого століття Юрій Федькович, але це був вільний переклад на основі німецького посередника. (На початку 1860-х рр. трагедію перекладав Панас Мирний з російського перекладу Кронеберга, але робота ця не була завершена). Перший переклад «Макбета» з оригіналу зробив П. Куліш десь між 1882 і 1886 рр.; він був видрукуваний 1900 р. у Львові окремою книжкою за редакцією і з передмовою Івана Яковича Франка. Загалом Франко позитивно оцінив переклад, проте зазначив, що «до тої сили і різнорідності тонів, якою відзначається англійський оригінал, їй (спробі перекладу.- Д. Н.) ще дуже і дуже далеко». Відомо також, що на початку 1898 р. «Макбета» почала перекладати Леся Українка, але далі перших трьох сцен справа не пішла.

На українській сцені «Макбет» з’явився вже після Великої Жовтневої революції. Перша його постановка була здійснена Лесем Курбасом 1920 р. в Державному мандрівному зразковому театрі у Білій Церкві. У квітні 1924 р. «Макбет» був знову поставлений Курбасом у театрі «Березіль»; це була підкреслено авангардистська вистава, яка не мала успіху у глядачів. Згодом театри республіки неодноразово зверталися до цієї трагедії Шекспіра. Помітною подією українського театрального життя стала вистава «Макбета» в Донецькому державному драматичному театрі ім. Артема, здійснена режисером В. Васильком 1938 р. На рівні сучасних вимог ця Шекспірова трагедія була відтворена українськими радянськими перекладачами Юрієм Корецьким та Борисом Теном.

 

 

 

___________

 

Вільям Шекспір

 

МАКБЕТ

 

William Shakespeare, «Macbeth», 1606

 

0111

 

 

Друкований текст для вичитування взято з:

Вільям Шекспір. Твори в шести томах. Том 5.

Київ: Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

 

 

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

 

Оцифрований текст взято з інтернету.

 

© Переклав з англійської Борис Тен (з участю Віктора Гуменюка)

 

© Сканування та коректура: Aerius (ae-lib.org.ua), 2004

 

© Вичитування, правка, форматування і оформлення: OpenBook, 2021

 

© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»

 

2021

1 - Геката - у давніх греків богиня підземного царства, повелителька духів і відьом.

2 - В хроніці Голіншеда згадується, що перед Макбетом з’явилися не «звичайні відьми»: «То були три віщі сестри - тобто богині долі...» Так про них далі й говориться в трагедії.

3 - Форрес - місто в північній Шотландії, де здавна був королівський замок.

4 - Сержант - так у середні віки називалися дрібні васали, які не мали рицарського звання.

5 - Анахронізм: гармат у XI ст. ше не було.

6 - Тан - давній шотландський титул, відповідний англійському лорду.

7 - Беллона - богиня війни у давньоримській міфології.

8 - Сент-Кольм - монастир на острові Інчколм біля західного узбережжя Шотландії.

9 -