Читати книжки он-лайн » Жіночий роман 👩💕📚 » Між нами контракт, Кетрін Огневич

Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

178
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 81
Перейти на сторінку:
Розділ 9

Крістіна

Боже, ця сукня була до біса незручною! Мало того, що під неї не можна було надіти бюстгальтер, так і ще довелося надіти стрінги, щоб мої трусики не визирали з-під сукні. Чорт забирай, цей козел спеціально вибрав для мене таку сукню, щоб я відчувала себе якоюсь шльондрою, їй богу! Я раз у раз вертілась на сидінні, поки ми їхали на цей клятий захід.

Влад сидів неподалік від мене, і виглядав трохи напруженим. Я й гадки не мала, у чому річ, і чому він був такий скутий, але чомусь це трохи турбувало мене. Перш, ніж я набралася сміливості, і поставити питання, яке мене турбувало, лімузин зупинився, і Влад вийшов з машини, а потім галантно подав мені руку, допомагаючи вибратися з машини.

Як не дивно, цього разу всередині було не так уже й багато людей. Схоже, що сьогодні тут були якісь важливі шишки з вищого суспільства зі своїми дружинами. Я кинула запитальний погляд на Влада, але він лише знизав плечима, перебуваючи в тому ж стані невідання, що і я. До нас підійшов його батько, який привітав нас, розігруючи перед гостями чергову виставу.

Пф, наче до цього він нас не бачив!

Його батько обійняв мене за талію, а коли нахилився, то поцілував мене в щоку.

— Так і знав, що ти матимеш у ньому приголомшливий вигляд... —- прошепотів цей гівнюк мені на вушко, а потім задоволено посміхнувся, коли нарешті відсторонився. Влад, насупившись, дивився то на мене, то на батька. — Ну що ж, розважайтеся, молодята! — сказав він, а потім повернувся до гостей.

— Що він тобі сказав? — запитав мене Влад, беручи мене за руку.

— Що я маю гарний вигляд, от і все, — пробурмотіла я у відповідь, уникаючи його погляду. Але варто було мені кинути погляд лише на секунду в його бік, як мені здалося, що він був розсерджений. Хоча, мені, напевно, здалося, оскільки наступної миті Влад обійняв мене за талію і повів до столу, де стояла їжа і келихи з шампанським. Я взяла канапку з тарілки, і геть забула про всі проблеми, коли відчула смак їжі.

Влад дав мені келих шампанського, який я з вдячністю взяла з його рук. Коли я зробила ковток, то помітила як він спостерігає за мною. Лише на мить, мені здалося, що його очі трохи потемніли, коли келих торкнувся моїх яскраво-червоних губ. Мабуть, це просто гра світла.

— Батько мав рацію. Ти й справді маєш чудовий вигляд, — нарешті каже Влад, від чого я трохи ніяковію. Він щойно зробив мені комплімент, з чого б це раптом? Знову?

— Дякую, — тихо кажу я, відводячи погляд убік. Влад ніжно проводить кінчиками пальців по моєму ліктю, а потім легенько притягує до себе.

— Не хочеш потанцювати? — запитує він, чим дуже дивує мене.

— Звісно, — кажу я, дозволяючи йому повести себе на середину залу, де вже танцювало кілька пар. Влад кладе мені руку на талію, злегка притискаючи мене до себе, а я кладу руки йому на плечі. Ми танцюємо під пісню співачки Rihanna - Stay, і я дозволяю Владу вести мене в танці. Розчиняючись у мелодії, під яку ми танцюємо, я забуваю про його батька, про всі проблеми, які він спричиняє для мене, — я забуваю про все. У його руках я почуваюся в безпеці. І нехай це буде всього лише кілька хвилин, але я рада відчути це почуття. І я навіть не буду приховувати, що мені і справді подобається це, перебувати в його руках, коли ми ось так танцюємо.

Коли пісня закінчується, ми зупиняємося і дивимося один на одного. Губи Влада злегка прочинені, ніби він збирається щось сказати, але його перериває фотограф, який просить зробити кілька знімків. Цього разу я не чіпляю фальшиву посмішку, коли нас фотографують. Чомусь саме зараз я почуваюся трішки щасливою, оскільки Влад усе ще тримає мене за руку. І знаю, можливо, це схоже на те, наче я знову потрапила до старших класів школи, оскільки відчуваю, як у моєму животі літають метелики, поки цей хлопець тримає мене за руку.

Не дочікуючись вказівок фотографа, він розвертає мене до себе обличчям, і ніжно цілує в губи. Чесно кажучи, я настільки розгублена від того, що відбувається, що навіть не відразу розумію, що починаю відповідати на його поцілунок. Порівняно з минулим поцілунком, це зовсім не швидкоплинний дотик губ, а щось більше, від чого мені здається, що я ось-ось упаду. Здається, я пізнала на собі той самий вид поцілунку, від якого підкошуються колінки. Коли Влад відсторонюється, я ледь можу дихати. Наші погляди зустрічаються, і мені здається, що він відчуває те саме, що і я. 

— Ви прекрасна пара, — каже фотограф, від чого ми обидва здригаємося, коли згадуємо про його присутність. Влад щось бурмоче у відповідь, а мене вистачає тільки на кивок головою.

— Усе добре? — запитує Влад, мило посміхаючись мені, але я навіть не знаю, що йому відповісти. Я сповнена суперечливих почуттів, оскільки мені хочеться знову відчути його губи на своїх, а інша частина мене нагадує про те, що все це лише для відводу очей. Не міг же він відчувати те саме, що і я, правда? Він занадто... Занадто бабій, щоб на секунду забути про це, і зануритися з головою в серйозні стосунки. Саме ця думка протвережує мене, і я важко зітхаю.


— Так. Тобто... Мабуть, піду трохи подихаю свіжим повітрям, — ледь вдається мені сказати, а потім я поспіхом залишаю зал, намагаючись не озиратися. Дорогою до гардеробної, мене хтось хапає за руку і тягне в темний коридор. Коли я бачу того, хто мене схопив, серце йде в п'яти. Батько Влада самовдоволено посміхається, продовжуючи міцно тримати мене за руку. 


— Куди це ти зібралася, красуне? Ти що, вже поспішаєш у ліжечко?

— Я тільки хотіла подихати свіжим повітрям. Відпустіть!

— Ну так, звісно. Цими казками можеш годувати мого сина, але я на це не поведуся. Ти зараз же повернешся назад, і будеш тут стільки, скільки я захочу!

— А інакше що? — відчайдушно запитую я його, коли він раптово штовхає мене до стіни.

— А ти, я дивлюся, все така ж зухвала. Ти і з моїм сином поводишся так само? Упевнений, йому це подобається. Чорт, я навіть упевнений, що цей зухвалий ротик уже не раз побував на його члені! — він облизує губи, коли присувається до мене, від чого я втискаюсь спиною в стіну.

—Та ви хворий покидьок! Я ні за що в житті не стану спати з вашим сином! 

— Розумна дівчинка, — каже він, плескаючи мене по щоці, від чого я здригаюся. — Ти, може, й зажадала цю дурну умову у своєму контракті, але я впевнений, що довго ти не протримаєшся. Готовий посперечатися, що скоро ти опинишся в його ліжку. І опинишся там за власним бажанням. Я бачив, як ти на нього дивишся, і до біса впевнений, що ти порушиш контракт першою. І тоді я проконтролюю, щоб ти позбулася всього, красуне. Утім, ти вже й так позбулася свого милого будиночка, який тобі залишила твоя улюблена бабуся, а ти навіть і не помітила. 

— Про що ви говорите? — насупившись, перепитую я, ігнорую брудні висловлювання, які вириваються з його рота. 

— Ти думала, що зможеш обвести мене навколо пальця, дівчинко? Твій адвокат хороший, але мій ще кращий. Я викупив твій будинок кілька днів тому, тож тепер він тобі не належить. Боюся, що я випадково міг оформити заставну твого будиночка на свого сина. І будь упевнена, що до твого рахунку я теж скоро доберуся.

— Навіщо вам це? У вас же й так купа грошей, і...

— Скажімо так, мені подобається завдавати болю людям. Я думаю, що ти маєш радіти, що вийшла заміж за мого сина, бо інша угода тобі навряд чи б припала до душі.

— Інша угода? — Про що він, чорт забирай, говорить? Яка ще угода?

— Бачиш, красуне, твій батько спочатку запропонував іншу угоду, але твоя мати її не схвалила. Він хотів продати тебе мені, настільки, наскільки буде потрібно, щоб повернути свій борг. Коли я вперше побачив тебе на фотографії, я навіть подумував про це. Розумієш, я маю слабкість до молоденьких дівчат на кшталт тебе. Упевнений, що якщо добряче попрацювати над тобою, то ти будеш відмінно трахатися, — його губи майже наближаються до моїх, і я відчуваю, що мене може знудити від відрази до цієї людини, варто тільки відчути його дихання на своїх губах. Його рука міцно стискає моє стегно, від чого мене трясе від страху.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 21 22 23 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між нами контракт, Кетрін Огневич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Між нами контракт, Кетрін Огневич"