Читати книгу - "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"

Глава 14

Я витріщилася на Крістофа, намагаючись зрозуміти, що він зараз думає про мене. Ймовірно, вважає, що я зовсім хвора. 

– Добре, як скажете, - розгублено відповіла я, наче все було, як зазвичай.

– Ховаєтеся від нав'язливих шанувальників, чи від остогидлого суворого боса? - проникливо подивився на мене Крістоф, м'яко посміхаючись.

– Я...

– Не хочете мене бачити після того, що сталося вранці?

– Не знаю... Якийсь імпульсивний вчинок, - схвильовано пробурмотіла я. – Розхвилювалася...

– Розумію. Навіть не засуджую. Вранці я трохи перетнув межу, бо мені важко себе контролювати... Інколи, - важко вимовив Шері, наче йому дійсно соромно. – Перепрошую, якщо налякав вас.

– Ранок був дивним, але не можу сказати, що я налякана. Скоріше, збентежена, - мені чомусь не захотілося звинувачувати його, і я позадкувала в своєму обуренні. – Я не очікувала, що ви такий... Наполегливий.

– Отже... Моя темна сторона досягла чого хотіла, - широко посміхнувся Крістоф, і я зніяковіла від його щирих емоцій.

– Що вам дав Марк? - різко змінила я тему.

– Каву.

– Каву? 

– Так, Софі. Власник кав'ярні передав мені каву. Уявляєте? - він відповів поблажливо, але погляд був скоріше розчуленим. – В нього вона найкраща, а постачальника Марк не видає. Тому я замовляю тільки для особистих потреб.

– А ви б хотіли замовити для промислових потреб, і теж відкрити кав'ярню? - зацікавлено спитала я, обхопивши свої коліна руками.

– Дивна розмова, не вважаєте? - а ось тепер він і дивився поблажливо. – Ви спочатку тікали від мене, а тепер не можете наговоритися, сидячи під столом. Мені вже час, Софі.

– Перепрошую, - я поквапилася встати, ледь не стукнувшись головою об стіл, але Крістоф знову врятував мене, притуливши руку до краю.

– Обережно. Чому ви така незграбна? Зовсім не потрібна голова? - дорікнув він мені, як дитині, але потім заспокоївся. – В мене є маленьке прохання. 

– Я вас слухаю.

– Заберіть, будь ласка, цей пакет додому. Не хочу забути його на роботі, - Шері віддав свою каву, і розвернувся, щоб піти. – До вечора, Софі, - посміхнувся він наостанок.

– До зустрічі, мсьє Шері, - якось надто люб'язно і радісно вимовила я.

Крістоф швидко пішов з кав'ярні, а я проводила його поглядом, ставши біля стійки.

– До зустрічі, мсьє Шері, - награно кривлявся Поль, зображаючи мене, наче надмірно романтичну героїню мелодрами. – Любиш дорослих чоловіків?

– Ні, ніколи не любила. 

– Але ж він особливий, так? - черговий фарс від Поля змусив мене закотити очі. Попри все, це не здавалося ревнощами з його боку.

– Припини.

– Добре, так і бути. Побачення, так побачення, - приречено зітхнув він. – Зустрінемося за тиждень? В мене буде вихідний. 

– Авжеж. Я ж обіцяла.

– Підемо в один цікавий заклад неподалік звідси, - замислено і повільно говорив Поль, наче щось задумав. – Тобі сподобається, ба більше... Це допоможе тобі все усвідомити.

– Гадаєш, тобі личить бути загадковим?

– Я впевнений в цьому, - чарівно підморгнув він, і я похитала головою. 

Я пішла додому, тримаючи в руках пакет з кавою, наче Крістоф довірив мені щось дорогоцінне. Впоравшись з деякими дрібними справами, я чекала на вечір, щоб приготувати млинці. Зараз ще зарано. Все застигне. Тому... Я дозволила собі бути цікавою, і зазирнула в пакет з іграшками. Насправді, іграшка там була лише одна, а в іншій коробці знаходилась якась пляшечка. Розгорнула рекламовану Крістофом штуку. Гаджет вміщається в долоню. Збожеволіти... Ніколи б не подумала, що секс-іграшка буде виглядати так буденно в моїй руці, наче пульт від музичного центру. Може спробувати? Часу ще достатньо. Я переодягнулася в свою коротку сукню, щоб було зручніше, зняла трусики, і пішла до ванної кімнати, бо чомусь здалося, що я можу забруднити ліжко або ще щось. Інструкцію не читала. Там дві кнопки, що мені може бути незрозуміло? Стала біля умивальника, щоб якщо що помити руки, або... Вдати, що мию руки. Хоча Крістоф не має ще повернутися, і можна не боятись. 

Добре. Трохи розсунула ніжки, натиснула на кнопку, і торкнулася іграшкою клітора, одразу відчувши дискомфорт. Прибрала гаджет, і подивилася на нього. Що не так? Зробила найменшу потужність, і спробувала ще раз, але тепер відчуттів зовсім не було ніяких. Чому раптом стало так важко задовольнити себе? Раніше мені для цього були потрібні лише вільний час і самотність, а тепер я мучусь з цією іграшкою, наче домогосподарка, яка до цього тримала в руках лише блендер. Що я роблю не так? Треба чимось себе збудити. 

Поки я розбиралася зі своєю мастурбацією, двері у ванну відчинилася, і з моєї кімнати зайшов Крістоф з пляшечкою, яка лежала в пакеті з іграшкою. Я ледь встигла смикнути сукню вниз, і заховати іграшку з спину. Хоча... Хіба я встигла зробити це вчасно? Шері все зрозумів.

– Мадемуазель Ріше, для кого я ось це купив? - спокійно дорікнув він, відкриваючи пляшку. – Відкрийте долоню.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍